У Мальованському лісництві вирощують святкові дерева, а також є горіховий і плодовий сад

6179 гектарів зелених насаджень… Саме таку площу займає Мальованське лісництво, яке входить до структури Державного підприємства «Шепетівське лісове господарство». Відтак, у переддень професійного свята — Дня працівників лісового господарства — лісничий Сергій Туракевич розповів про особливості своєї роботи, а також про те, чим живе ліс.

Запорука успіху — колектив

Колектив Мальованського лісництва налічує 10 осіб. Ці люди — невипадкові. Кожен із них — знавець своєї справи та, так би мовити, патріот, бо насправді живе роботою. І нормований робочий графік — це не про лісівників.

— Колектив молодий, злагоджений, стабільно працює на результат, виконує всі показники та завдання, — розповідає Сергій Туракевич.

А завдань та справ у них насправді чимало. Адже Мальованське лісництво займається охороною, збереженням і відтворенням лісових ресурсів. Фактично, працівники видаляють сухі насадження та вирощують сіянці для забезпечення лісгоспу посадковим матеріалом. Тут основна лісоутворююча порода — сосна звичайна, а також ялина і модрина.

Відтак, Сергій мало не щодня об’їжджає понад 100 км ввіреного йому господарства лісовими дорогами, бо лісництво велике. Воно розкинулося на території кількох сіл — Траулин, Хролин, Поляна, Савичі, Купино, Червоний Цвіт, Конотоп, Судимонт.

За сумлінну працю та виконання обов’язків чоловік має грамоти та подяки. Втім, ними зовсім не хизується. Каже, що ця діяльність йому до душі. А найкраща нагорода — вдячність мешканців за чудово виконану роботу.

Ялинки «народжуються» у Мальованці

У Мальованці на 40 сотках землі розташований розсадник, який забезпечує саджанцями хвої все лісове господарство. До співпраці, аби виховати в дітях любов до рідного краю і бережливе ставлення до природи, яка з кожним роком потребує все більш раціонального підходу до використання ресурсів, залучають школярів Полянської гімназії.

— Учні допомагають у догляді за розсадником, а також посадці лісу, — каже лісничий.

Загалом, цьогоріч для задоволення потреб жителів Шепетівщини та прилеглих міст на новорічно-різдвяні свята висадили плантацію ялинок, які завжди мають попит. А це — близько 4000 саджанців.

— Попри те, що чимало людей все ж перейшли на штучні ялинки, дехто прагне атмосфери затишку та свята із запахом лісу та хвої, — розповідає пан Сергій.

Однак, аби виростити ялинку для продажу — 1–1,5 м — в середньому потрібно 8 років.

— І весь цей час вона не просто росте, — пояснює співрозмовник. — У цей період проводяться різні заходи: обкошування, підрізання та підживлення.

Серед новинок, які запровадили на території парку, — вирощення плодового та горіхового садів. Для цього використали територію, яка пустувала. Тепер тут росте по 80 саджанців дерев.

Незаконна рубка — це не про Мальованське лісництво

Зі слів лісничого, вже близько двох років заборонено суцільні рубки. Однак, рейди з виявлення «чорних» лісорубів все ж проводяться. Охочих потрапити до рук правоохоронців не так багато.

— На території Шепетівського району питання з самовільними рубками не стоїть гостро, — каже Сергій Туракевич. — Адже тут не зосереджена велика кількість пилорам, як, до прикладу, у Волинській чи Рівненській областях.

Літня пора обійшлася без пожеж

— На щастя, літо 2020-го обійшлося без пожеж, — розповідає далі лісничий. — Вчасно виявити вогонь допомагають системи відеоспостереження, які розташовані в лісництві. Загалом, таких камер маємо три: на території лісопромислового комплексу, що в Шепетівці, а також у Мальованському та Полонському лісництвах. Система охоплює 36 тисяч гектарів території. До речі, одна із них розміщена в Полонському районі, але приєднана і до камери Мальованського лісництва.

Отож, такі ноу-хау дозволяють лісівникам через мережу Інтернет в режимі реального часу виявити та локалізувати пожежу ще на стадії займання:

— Раніше ж для допомоги у лісників були коні, і потрібно було витрачати мало не пів дня, аби знайти місце загоряння. До того часу вже могла зайнятися велика площа, яку гасити потрібно було навіть не один тиждень.

Окрім звичайних пожеж, попередні роки ліс потерпав і від так званої «біологічної». Адже неабияку загрозу ніс верхівковий короїд.

— Років зо три підряд мали проблему: шкідники, — пригадує Сергій Миколайович. — Однак, в 2020-му така проблема вирішилася природним шляхом. Можливо, це пов’язано з тим, що минулого року осінь все ж була дощова. Відтак, навіть зменшилося всихання соснових насаджень: пішла вода і ліс ожив.

Мальованське лісництво ідеальне для відпочивальників

Серед досягнень, якими можна пишатися, — умови для тих любителів природи та тих, хто прагне вдихнути свіжого повітря на повні груди. Адже на території Мальованського лісництва зосереджено аж 15 місць відпочинку. Вони не заховані від людського ока та розташовані, здебільшого, біля лісових доріг. В альтанках можна не лише перечекати дощ, а й просто відпочити та помилуватися природою:

— Попри те, що Мальованське лісництво віддалене від міста, відпочивальників тут все ж вистачає. Адже найчастіше такі популярні зони як «Дубки» або «Лісовий кордон» переповнені. Приємно, що останні два роки підвищилася культура відпочинку: люди за собою намагаються прибрати.

Одне з улюблених місць відпочинку Сергія Миколайовича — «Мертве озеро». Водойма розташована за 6 кілометрів від зони відпочинку, що при в’їзді в Мальованське лісництво. Її облаштували минулого року. Однак, потрапити до неї можна, швидше, в літній сезон кіньми чи мотоблоком. У сезон дощів добратися сюди нереально. До речі, ця водойма також рятує в разі пожежі. Тут облаштовано під’їзд для забору води.

Крім звичного відпочинку тут можна зустріти поціновувачів тихого полювання. Втім, зі слів лісничого, цьогоріч сезон не вельми вдалий. Адже грибів через засуху практично нема. А от врожай чорниць видався на славу:

— Хто мав час, бажання та сили, — назбирав. Але, порівняно з попередніми роками, охочих їх обривати стає все менше. В основному, за цим заняттям можна зустріти в лісі людей старшого віку. Молоді ж це не цікаво. Думаю, що через кілька років це стане проблемою: хто ж назбирає чорниць?

Чи не єдиною перешкодою для відпочинку та праці в лісі стали комарі. Сергій Туракевич каже, що бували періоди, коли єдиний захист, аби тебе «не з’їли» — обмундирування, яке використовують для захисту від укусів бджіл. До речі, попри те, що місцевість болотяна, гадюк теж не спостерігалося.

Однак, навіть попри такі умови, пан Сергій каже, що нізащо не покине свою роботу. Адже розуміє, що таким чином він вкладає свою лепту в розвиток лісового краю:

— В передддень свята я бажаю колегам, перш за все, здоров’я у нелегкий час, натхнення, а лісництву — стабільності та розвитку. Адже ліс — наше майбутнє.

Поділитися посиланням:
FacebookTelegramViberWhatsAppTwitter

Новини партнерів


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Я ознайомився/лася та погоджуюся з Правилами коментування та Політикою конфіденційності


Теґи публікації


Вам також може бути цікаво



Читайте у цій рубриці