Після аварії на ЧАЕС потяг «москва-Хмельницький» перестав курсувати не одразу

Після аварії на ЧАЕС потяг «москва-Хмельницький» перестав курсувати не одразу

Потяг № 192 «москва–Хмельницький» 26 квітня 1986 року в Старокостянтинів прийшов з великим запізненням. Пасажири, що прибули в наше місто розповідали, що недоїзджаючи Чорнобиля, у вагонах були закриті вікна і двері і після того провідники перестали оголошувати станції прибуття.

Пасажирів повезли іншим маршрутом. Працівники що обслуговували потяг в дорозі були чимось занепокоєні, про щось вели між собою мову. На запитання людей:

«Куди їх везуть?» — не відповідали, відбувалися жартом, що до призначеного місця довезуть… Згодом, коли потяг почав зупинятись, по вагонах пішла чутка, що у Чорнобилі щось сталось страшне» — зазначав Манкевич М. П. в книзі «Старокостянтинів — історичний формуляр».

Дійсно до травня 1986-го був потяг № 192–191 Хмельницький-москва, який курсував через місто Чорнобиль, через Шепетівку. Після аварії на ЧАЕС потяг перестав курсувати, але не одразу. Маршрут став іншим, їхали не через Чорнобиль, а лісами білорусії. Потяг рідко зукпинявся, а у вагонах майже не було людей. Про аварію на атомній станції на Україні дізнались із зарубіжних радіостанцій, які передавали, що на Чорнобильській атомній електростанції стався вибух енергоблока. Посадові особи на України і всьому «союзі» кілька днів замовчували факт вибуху. Першими на сполох стали «бити» з-за кордону, країни в яких було зафіксовано високий рівень радіаційного забруднення. Хоча на той час більшість жителів «союзу» не чули, що таке радіація, опромінення.

26 квітня 1986 року, тихої весняної ночі на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції прогримів вибух. Страшна звістка про катастрофу в Чорнобилі — невеликому українському містечку, розташованому на злитті Дніпра і Прип’яті, сколихнула весь світ. Мирний атом вийшов з-під влади людини, вирвався на поверхню отруйною радіацією. Для більшості громадськості це спочатку була велика пожежа. Країна жила трудовим життям, готувалась до першотравневих свят, демонстрації всіх трудящих, яка відбулась. Але поступово стала відкриватись страшна правда про приховану біду, яку несли наслідки пожежі на ЧАЕС.

Того року після першотравневих свят влада стала вживати екстрених заходів, почалась евакуація тисячі людей. Невідкладні роботи, які диктувались планом ліквідації наслідків вибуху, захопили такі відомства: міліцію, санепідемстанцію, військкомати, які приступили до підбору та формування підрозділів, направлення їх до місця трагедії. По лінії військкомату йшов частковий призов фізично здорових осіб необхідних для формування підрозділів ліквідаторів наслідків аварії. Найбільша потреба виявилася в спеціалістах дорожньої і санітарно-епідеміологічної служб, пов’язаних з обслуговуванням та утриманням в належному стані автомобільних шляхів, прокладенням колонних доріг, установлення суворого питного режиму, приймання їжі, захисту самих ліквідаторів катастрофи, дезактивації місцевості, шляхів та об’єктів часткової і повної обробки.

Міліцейські наряди охорони громадського порядку забезпечували належну їм роботу, зокрема в зоні відчуження здійснювали контроль за пропускними пунктами, рухом колон автотранспорту, забезпечували збереження від розкрадання матеріальних цінностей.

До локалізації аварії залучались кращі спеціалісти щоб ціною неймовірних зусиль з постійним ризиком для життя та здоров’я ліквідатори приборкували ядерну стихію.

Для ліквідації пожежі на Чорнобильську атомну ряд автопідприємств Старокостянтинівського району та відділення «Сільгосптехніка» відкомандировували своїх водіїв з автомашинами КАМАЗ, МАЗ.

За 1986–1988 рр. на ліквідацію наслідків аварії у 30-ти кілометрову зону з Старокостянтинівського району направлено 188 чоловік, з них: 78 — райвійськкомату, 24 — машино-лічильної станції, 22 — з органів внутрішніх справ, 20 — числа медперсоналу, 7 — санепідемстанції, 35 — автотранспортного підприємства 16 846. Підприємства міста направляли туди по 1–2 чоловіки: райвузол зв’язку, лісгоспзаг, комбінат комунального обслуговування, завод «Металіст», ремонтно-транспортне підприємство, МПМК-41, завод пресових вузлів.

Деякі колективи створювали асоціації ліквідаторів чорнобильської аварії. У Старокостянтинівському історико-краєзнавчому музеї зберігаються списки офіційних ліквідаторів аварії на ЧАЕС, посвідчення, фото медиків, правоохоронців, військовозобов’язаних. Всі вони в різній мірі були опромінені.

Чорнобильська аварія стала найбільшим страхіттям кінця ХХ століття, а ще мірилом помилок сучасної науки. Атомний вихор залишив слід на території 12 областей, перевернув долі близько 3-х мільйонів чоловік, з яких більше 125 тисяч померло.

Сучасний благодійний фонд «Заложники Чорнобиля» співпрацює із японськими благодійниками, які до війни часто приїздили в Україну. На запитання чому вони це роблять, відповідали:

«коли ти робиш людину щасливою, то сам стаєш щасливим. Потрібно віддавати, щоб відчути щастя».

Поділитися посиланням:
FacebookTelegramViberWhatsAppX

Підписатися на наші новини у месенджерах:

Новини партнерів


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Я ознайомився/лася та погоджуюся з Правилами коментування та Політикою конфіденційності

Теґи публікації


Вам також може бути цікаво


На Хмельниччині впроваджують цікавий метод реабілітації для поранених бійців
Ні бампера, ні грошей: чоловік із Хмельниччини вчинив необдумано
У Шепетівці судитимуть винуватця смертельної ДТП, в салоні якого були неповнолітні дівчата
На Хмельниччині трактор зіштовхнувся із легковиком: є постраждалий

Читайте у цій рубриці


Великдень і пасочки: як язичницька спадщина окупувала найвеличніше християнське свято
Як середньовічний магнат на Хмельниччині замок будував
«Земля три дні ворушилась… А потім все стихло»: спогади про закатованих у Шепетівці
На Хмельниччині після пожежі відкрився давній стінопис
FacebookTelegramViberWhatsAppX