Як середньовічний магнат на Хмельниччині замок будував

Замок Острозьких в Старокостянтинові — це укріплене житло середньовічного магната, який дбав про свою безпеку та своїх володінь. Найперші замки були просто обнесені тином, парканом. Посередині садиби, на висоті, ставили вежу оточену ровом для оборони.

Садибу називали табором, а вежу — донжон (дім власника). З віками всі ці укріплення вдосконалювались. Замки укріплялись валами, ровами, мурами. Споруджувались підйомні мости, брами при них. Ворота таких брам оковувались залізом, зверху кріпились міцними ланцюгами.

Перші замки облаштовувались малою кількістю кімнат для житла. обов’язково були — зала для застілля, спальня, склад для зброї, кімната для рукоділля, кухня, невелика капличка. Вікон було мало і були вузькі, малі. На випадок тривалої облоги, замки облаштовувались просторими підвалами, для запасів зброї та провіанту на довгий час.

Пізніше в 16 столітті кількість кімнат в замках зросла. Взагалі будівництво і облаштування замку залежало від власника, його обізнаності, статків.

Засновника міста Старокостянтинова князя Костянтина Костянтиновича Острозького ідеалізують як найбагатшого магната Волині, з рядом титулів, меценатом, поборником віри тощо. Така характеристика його особистості відповідає зрілим рокам життя. На момент заснування Костянтинова він боровся за Острозькі володіння батька не один десяток років. Отримавши посаду Київського воєводи, зміг придбати в 1561 році землі села Колищенці. Заснування міста дозволяло князю укріпити південні кордони Великого Князівства Литовського і свої маєтки від набігів кочовиків. Недалеко від міста проходив «Чорний шлях». Тому тут, на перехресті 2-х річок, князь спланував звести замок і укріпити його валами, мурами і водами річок. Замок будувався протягом 10 років, як і село формувалось у місто.

Перші роки будівництва були особливо важкими. Постійні набіги змусили князя утримувати охорону — сотню із числа осілих татар. В зв’язку із чим в околицях міста з’явилась Татарська вулиця, була зведена мечеть.

В обов’язки костянтинівських міщан входило нести замкову, міську, мостову повинності, приймати участь в обороні міста. Разом із дозволом на заснування міста-фортеці, князь виклопотав для нового міста Магдебурзьке право, що стало основою його швидкого росту. З інших міст, в тому числі зі Львова, де князь утримував єврейський квартал, запрошувались ремісники, торговельники на більш вигідних умовах. Крім зручного природного розташування, місто мало територіальні пріоритети, воно розташовувалось на кордонах 3-х воєводств: Волинського, Брацлавського і Київського. Острозький заборонив в своїх землях встановлювати митниці для вилучення податей в королівську скарбницю при переїзді з воєводства у воєводство. З 1571р. місто називали «багатим Костянтиновом», зниження податків завжди було запорукою збагачення міста, його швидкої відбудови після ворожих нападів.

На період забудови в місті було чотири церкви, в тому числі Замкова церква. Її архітектура, внутрішнє оздоблення, старовинні фрески досі є потужним пластом історії та культури нашого краю і України. Ще в 1933 році директор Старокостянтинівського історико-культурного заповідника В. Кочубей зазначав, що іконостас замкової церкви складається із частин характерних для різних епох. Ряд істориків досі стверджує що відома друкарня Федорова була саме в Замковій церкві Старокостянтинова і що після переносу типографії і відкриття в Острозі школи, в Костянтинові далі був центр по переписуванню книг і функціонувала школа, про що свідчить титульний лист «Кормчої» за 1599 рік.

Важливим питання в усі часи існування пам’ятки замок-Острозьких було його утримання. Спочатку це були князі Острозькі, а з 1620 році цим займались інші власники міста та члени їх родин. Так, у 1794 році на вулиці Замковій зазначались: замковий палац, замкова церква, дім для казначейства, караульня, пивоварня, шість конюшень. На цій вулиці розміщувались установи: команда мирового судді, управління повітового військового начальника, військове зібрання, міський сад, пожежна частина та інші.

В ХІХ ст. з 1840 по 1900 роках, при власниці міста княгині Абамелек в замку була команда трубачів, слюсарів, столярів драгунського полку. Ремонтом замку займалась остання власниця міста пані Дубасова.

Сьогодні про часи князів Острозьких у місті, яке з 1632 року носить назву Старокостянтинів, свідком часів, коли на берегах Ікопоті та Случі народжувалось середньовічне місто, є рештки кам’яної фортеці. У 1929-му тут створено Старокостянтинівський державний історико-культурний заповідник, а в 1932 році відкрито краєзнавчий музей. В 1930 році в замку провів археологічні розкопки академік О. Новицький, якому допомагав директор музею В. І. Кочубей, художник В. О. Голдосевич, землемір Ельснер.

У своїй праці «Звідомлення за досліди замку-фортеці колишніх князів Острозьких у Старокостянтинові», 1930 р., Новицький описував збережені споруди, які збудовані кн..К. К. Острозьким: камінна фортеця, 2-х поверховий палац з підвальними приміщеннями для складу зброї, оборонна вежа. Крім камінних будівель в замку були дерев’яні. До 1954 року замок був активно задіяний Старокостянтинівським історико-краєзнавчим музеєм, до 1974-го. — меморіальним комплексом.

«Кожна пам’ятка минулого є пам’яткою історії. В нашому місті до таких пам’яток слід найперше віднести замок Костянтина Острозького. До війни він служив як музей, в якому були ряд унікальних предметі старовини меблі, портрети родини Острозьких. Замок одержав чимало значних пошкоджень під час війни… Є задумка повернути первинний вигляд оборонній вежі, якою була до 1919-го» — зазначив у статті «Замку у місті ожити» (1991 р.) учасник Другої світової І. Поліщук — коли приміщення замку використовувалось під музей, ДТСААФ, замок був у задовільному стані. Ремонтувався, коли там перебувала рятувальна станція. А далі… замок залишився без нагляду. Це пам’ятка, наше з вами багатство, окраса нашого міста».

У 1987 році для складання проектної документації по відновленню замку Острозьких в Старокостянтинові проведено роботи по вивченню стану та обміру споруд замку співробітниками інституту «Укрпроектреставрація». В 1992 р. в замку проводилися реставраційні роботи. Ось що про це писали:

«реставраційною дільницею Кам’янець-Подільського реставраційного управління № 6 здійснює реставрацію замку в місті. Відчутну допомогу якій надав колгосп с. Миролюбне та лісгоспзаг, забезпечивши цеглою та лісоматеріалами».

Поділитися посиланням: