Мав іти у відпустку, але залишився з побратимами: Нетішин попрощався з Героєм
Сьогодні, 16 липня, Нетішинська громада Шепетівського району провела в останню земну дорогу Захисника, командира відділення кулеметного взводу штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону Володимира Стадніка. Ще одного воїна, який до останнього подиху боронив Україну, її свободу та майбутнє.
«Живим коридором шани, із державними прапорами та квітами, навколішки, зі сльозами на очах люди проводжали Героя в останню путь. Та, на жаль, цього дня їх було небагато. І це змушує замислитися. Щодня українські воїни віддають найдорожче — власне життя за кожного з нас. Вони не вагаються, коли потрібно йти у бій. Тож і ми не повинні вагатися, коли потрібно прийти та віддати їм останню шану. Пам’ять про полеглих Захисників — це не лише слова. Це наша присутність, наша вдячність і наш обов’язок. Не забуваймо, якою страшною ціною Україна виборює свою свободу», — наголошує Виконавчий комітет Нетішинської міської ради.
Володимир Стаднік народився 16 жовтня 1989 року в селі Мокре Ковельського району Волинської області. Змалку його виховували бабуся Наталія та дідусь Федір, які стали для нього найріднішими людьми, разом з двоюрідною сестрою Євгенією вони переймали найважливіші людські цінності — доброту, працьовитість, повагу до людей.
Після смерті бабусі Володимир навчався у Ковельській школі-інтернаті. Згодом вступив до професійного ліцею в селі Овадне Володимирського району Волинської області, де здобув фах тракториста. Пізніше переїхав до Красилова, де працював на одному з місцевих підприємств.
У 2022 році доля звела його з майбутньою дружиною Ольгою, і він переїхав до Нетішина. Тут Володимира знали як сумлінного, відповідального й працьовитого чоловіка. Рідні згадують його як справедливу, врівноважену, щиру, мужню й сміливу людину.
У 2024 році Володимир добровільно став на захист України. Виконував бойові завдання на Запорізькому напрямку. Про службу говорив небагато, адже був людиною скромною. Водночас саме там повною мірою розкрився його характер — безстрашній, принциповий, справедливий і незламний.
Побратими згадують його як відповідального, мудрого, сміливого й мужнього командира, який завжди виконував значно більше, ніж вимагали від нього службові обов’язки. Він ніколи не залишав своїх людей, першим ішов туди, де було найважче, власним прикладом надихав побратимів і до останнього дбав про кожного зі свого підрозділу.
Найбільшою цінністю для Володимира була родина. Разом із дружиною Ольгою вони виховували доньок Єлизавету, Ангеліну й Мирославу та синів Максима і Тимофія.
Свою наймолодшу донечку Мирославу, якій виповнився лише рік, він так і не зміг обійняти. Бачив її лише через відеозв’язок, але щодня жив думками про неї та свою сім’ю. У вільний час найбільше любив бути поруч із рідними, а ще мав особливу пристрасть до мотоциклів.
За час служби Володимир неодноразово отримував поранення. Осколки назавжди залишилися в його тілі, однак після лікування він щоразу повертався до своїх побратимів. Для нього було неприйнятним залишити тих, із ким пліч-о-пліч боронив Україну.
Він неодноразово під ворожими обстрілами рятував поранених, виносив їх у безпечне місце, ризикуючи власним життям, брав участь у знешкодженні ворожих FPV-дронів. Для своїх був людиною, на яку можна було покластися за будь-яких обставин.
«5 липня Володимир мав вирушити у довгоочікувану відпустку. Та він не зміг залишити своїх хлопців. Попереду було ще одне бойове завдання, і він вирішив пройти його разом із побратимами. На жаль, здійснити ці плани не судилося. 7 липня 2026 року солдат Володимир Стаднік загинув під час виконання бойового завдання у Запорізькій області», — зазначили під час прощання.
До останнього подиху він залишався вірним військовій присязі, українському народові та своїм побратимам.
У Володимира залишилися дружина Ольга, двоюрідна сестра Євгенія, доньки Єлизавета, Ангеліна, Мирослава та сини Максим і Тимофій.
Вічна пам’ять і слава Герою. Щирі співчуття рідним і близьким. Низький уклін Захиснику, який віддав життя за Україну.
— публікація містить фотогалерею;
— публікація містить відеоматеріали;
— матеріал опублікований на правах реклами;
— посилання на коментарі.
Залишити відповідь