Його серце не витримало війни: Славутська громада попрощалася з молодшим сержантом
Сьогодні, 15 липня, Славутська громада Шепетівського району віддала останню земну шану Людині зі щирим серцем і золотими руками, відважному Воїну, який став на захист нашої держави, нашого спокою і майбутнього, — молодшому сержанту Сергію Сергійовичу Василюку.
Сергій народився у Славуті теплим літнім днем — 3 липня 1982 року. Його дитинство і юність минули під мирним небом рідного міста. З 1990 по 2000 роки він навчався у Славутській середній школі № 1. Учителі пам’ятають його сумлінним, доброзичливим і чуйним учнем, а однокласники — вірним товаришем, який ніколи не відмовляв у допомозі.
Змалку Сергій мав особливий хист — надзвичайно любив техніку. Його вправні руки ніби вдихали життя у кожен механізм. Саме тому у 2000 році він вступив до Національного університету водного господарства у місті Рівному на механічний факультет. У 2005 році, здобувши фах інженера-механіка, повернувся до рідного краю.
Працював на заводі «Будфарфор», а з 2016 року присвятив свою працю колективу ПАТ «Славутський солодовий завод». Він чесно трудився, дбав про добробут своєї родини, захоплювався риболовлею, знаходячи душевний спокій на березі річки. Понад усе на світі любив своїх рідних.
Та коли чорна хмара війни нависла над Україною, Сергій не зміг залишитися осторонь. 2 липня 2023 року його життя розділилося на «до» і «після». Він був призваний на військову службу та став до лав військової частини А1080. Згодом був призначений на посаду начальника радіостанції польового вузла зв’язку ремонтно-відновлювального батальйону.
На фронті молодший сержант Сергій Василюк виконував надзвичайно відповідальну місію. Він забезпечував і налагоджував військовий зв’язок, від якого залежали злагодженість дій підрозділів, своєчасне виконання бойових завдань та життя українських Воїнів. Водночас разом із побратимами ремонтно-відновлювального батальйону під постійними ворожими обстрілами, у багнюці, в лютий мороз і під нестерпною спекою, часто без сну й відпочинку, повертав до строю понівечену бойову техніку, щоб вона знову могла виконувати бойові завдання.
За мужність, самовідданість, вірність військовій присязі та вагомий внесок в обороноздатність держави Сергій Сергійович був нагороджений почесною відзнакою Міністра оборони України — «Хрестом Сил логістики», отримав заслужений статус учасника бойових дій та медаль «Ветеран війни».
Він із честю і гідністю виконав свій обов’язок перед Українським народом.
Та війна вбиває не лише кулями й осколками на полі бою. Вона виснажує людські сили, залишає глибокі, невидимі оку рани в душі Захисників.
«Велике серце Сергія було сповнене безмежної любові до України, постійної тривоги за побратимів і невимовного болю за долю своєї родини. Це мужнє серце, виснажене надлюдськими випробуваннями війни, не витримало… 13 липня 2026 року серце молодшого сержанта Сергія Василюка зупинилося назавжди. Йому було лише 44 роки», — зазначили у Виконавчому комітеті Славутської міської ради.
Його земний шлях завершився, але пам’ять про нього, його працю, його мужність і відданість Україні житиме вічно.
“Немає таких слів, які могли б загоїти рану в серцях найрідніших людей. Сьогодні разом із вами плачуть небо і земля. Уся Славутська громада схиляє голови перед вашим горем.
Ми висловлюємо найщиріші співчуття дружині Героя, яка чекала, молилася, підтримувала його і була надійною опорою впродовж усього спільного життя”, — резюмували під час прощання.
Сьогодні осиротіли троє його чудових синів — найбільша гордість і продовження батькового життя.
«Хлопці, ваш батько пройшов крізь пекло війни, щоб захистити ваше майбутнє. Несіть його ім’я через усе життя з честю і гордістю, адже ви — сини справжнього Героя України. Низький уклін і вічна вдячність батькам Сергія — матері й батькові, які виховали чесного, мужнього та благородного чоловіка. Схиляємо голови перед сестрою Героя, усіма його рідними, близькими, друзями та бойовими побратимами», — додали у Славутському МВК.
Молодший сержант Сергій Василюк залишився вірним Військовій присязі до свого останнього подиху, до останнього удару свого мужнього серця.
Герої не вмирають. Вони навіки залишаються у пам’яті свого народу, у серцях тих, кого любили й захищали.
Вічна слава Сергію Василюку!
Слава Україні! Героям слава!
— публікація містить фотогалерею;
— публікація містить відеоматеріали;
— матеріал опублікований на правах реклами;
— посилання на коментарі.
Залишити відповідь