«Я все життя відчував, що це не моя родина»: через 29 років викладач Могилянки дізнався, що його підмінили в пологовому на Хмельниччині
Усе життя Ярослав Вознюк не міг позбутися відчуття, що він не схожий на своїх рідних. У багатодітній сільській родині він був найуспішнішим у навчанні, мав інші інтереси й часто чув від односельців, що є «білою вороною». Лише у 29 років після одного повідомлення у соціальних мережах чоловік дізнався неймовірну правду: ще в пологовому будинку на Хмельниччині його випадково переплутали з іншим немовлям.
Історія, яка здається сюжетом художнього фільму, виявилася реальністю. Сьогодні Ярослав — викладач Національного університету «Києво-Могилянська академія», фахівець із кібербезпеки, чоловік і батько трьох дітей. Але шлях до цього був непростим.
Підміна сталася ще у 1985 році
У 1985 році в одному з районних центрів Хмельниччини майже одночасно народилися двоє хлопчиків. Вони мали однакову вагу та зріст. Через фатальну помилку медичного персоналу новонароджених віддали не тим батькам.
Так син лікарів опинився у багатодітній родині колгоспників, а біологічний син селян виріс у родині медиків.
Довгі роки ніхто навіть не здогадувався, що сталася страшна помилка.
Про цю історію вперше детально розповіла журналістка Наталія Мазіна в авторському матеріалі для hromadske.
Наскільки рідкісними є випадки підміни дітей
Історії про підміну новонароджених найчастіше асоціюються з художніми фільмами чи серіалами, однак у реальному житті такі випадки трапляються вкрай рідко. В Україні офіційної статистики щодо подібних інцидентів не ведуть, а публічно відомими стають лише поодинокі історії, які отримують широкий суспільний резонанс.
Сучасні пологові будинки використовують багаторівневу систему ідентифікації новонароджених. Одразу після народження матері та дитині одягають ідентифікаційні браслети з однаковими даними, медичний персонал неодноразово перевіряє їхню відповідність під час усіх процедур, а в багатьох закладах додатково застосовують електронні системи обліку. Саме тому випадки випадкової підміни дітей сьогодні вважаються надзвичайно малоймовірними.
Історія Ярослава Вознюка стала однією з небагатьох публічно відомих в Україні, коли правда відкрилася лише через десятиліття. Вона привернула увагу до того, наскільки важливими є сучасні механізми ідентифікації новонароджених та суворе дотримання процедур безпеки у пологових будинках.
Що робити, якщо виникла підозра на підміну дитини
Хоча сьогодні такі випадки вважаються надзвичайно рідкісними, законодавство передбачає механізми встановлення біологічного походження дитини. Якщо у батьків виникають обґрунтовані сумніви, вони можуть звернутися до правоохоронних органів або до суду, а одним із ключових доказів у таких справах є молекулярно-генетична (ДНК) експертиза. Саме вона дозволяє з високою точністю підтвердити або спростувати біологічну спорідненість.
У разі встановлення факту підміни суд може зобов’язати відповідні органи внести зміни до актових записів цивільного стану, а також вирішити питання щодо відшкодування завданої шкоди. Водночас кожна така справа розглядається індивідуально з урахуванням усіх обставин та інтересів дітей.
Відчував себе чужим із самого дитинства
Ярослав зростав у маленькому селі, де життя було непростим. Родина виховувала п’ятьох дітей, постійно бракувало грошей, а після розпаду СРСР ситуація стала ще складнішою.
Хлопець змалку допомагав батькам: косив сіно, працював у полі, носив дрова з лісу. Водночас він легко навчався, перемагав на олімпіадах, добре знав англійську мову та захоплювався інформатикою.
Саме ця відмінність постійно впадала в очі односельцям і знайомим. Вони говорили, що наймолодший син зовсім не схожий на братів. Згодом і сам Ярослав почав замислюватися, що колись обов’язково зробить ДНК-тест.
Дорогу до університету оплатив сам
Після школи родина не могла оплатити навчання.
Щоб вступити до університету, Ярослав сам заробив гроші, збираючи лікарські трави. Закінчив Житомирський державний університет, працював учителем, ремонтував комп’ютери, а згодом майже вісім років провів на будівництві.
Саме там він став бригадиром і навчився працювати з каменем, гранітом та складними архітектурними конструкціями.
Майдан змінив його життя
Після силового розгону студентів у листопаді 2013 року Ярослав вирішив їхати до Києва.
Щоб заробити гроші на дорогу, він навіть погодився на одноденну оплачувану участь в Антимайдані, а вже наступного дня вирушив на Майдан Незалежності.
Спочатку він допомагав готувати їжу для протестувальників, а згодом приєднався до 14-ї сотні Самооборони Майдану. Саме там Ярослав познайомився зі своєю майбутньою дружиною Оксаною. Згодом вони одружилися, а нині виховують трьох дітей.
Повідомлення, яке перевернуло життя
У 2014 році Ярослав отримав повідомлення від жінки, з якою давно листувався у соціальних мережах.
«Ти хочеш знати правду?» — запитала вона.
Після його відповіді жінка надіслала фотографію двох чоловіків. Один із них був майже точною копією самого Ярослава — це був його біологічний батько.
Згодом з’ясувалося, що справжня мама ще багато років підозрювала підміну. Після появи соціальних мереж вона знайшла Ярослава й мовчки стежила за його життям, не наважуючись зруйнувати дві родини.
Перша зустріч із рідними
Коли Ярослав уперше приїхав до своїх біологічних батьків, його зустріли мама та молодша сестра.
За словами чоловіка, вже в перші хвилини він відчув незрозуміле відчуття спокою, ніби повернувся додому.
Пізніше він поспілкувався з батьком по відеозв’язку. Вони разом сміялися, наскільки схожими виявилися їхні голоси, риси обличчя та навіть манера жартувати.
Колеги лікаря також одразу помітили разючу схожість між батьком і сином.
Він не відмовився від людей, які його виховали
Попри знайдену правду, Ярослав не став змінювати прізвище.
Він говорить, що однаково вдячний обом сім’ям.
Прийомні батьки дали йому любов до праці, навчили поважати сімейні цінності та не боятися важкої роботи.
Біологічні батьки подарували можливість знайти себе й відчути підтримку, якої, за його словами, йому завжди бракувало.
Історія, яка нагадує про ціну людської помилки
Підміна новонароджених — одна з найболючіших помилок, яка може статися в медичному закладі. Вона змінює життя не лише дітей, а й двох родин, які роками можуть навіть не здогадуватися про правду.
Саме тому сучасні українські пологові будинки приділяють особливу увагу процедурі ідентифікації новонароджених, щоб максимально виключити ризик подібних ситуацій.
Сьогодні він називає себе щасливою людиною
Зараз Ярослав Вознюк викладає цифрову електроніку в Києво-Могилянській академії, працює аналітиком із кібербезпеки та виховує трьох дітей.
Він підтримує теплі стосунки зі своєю біологічною родиною та часто говорить, що вважає себе по-справжньому багатою людиною.
«Я маю дві мами й двох татів. Я вдячний кожному з них. Сьогодні я серед своїх», — каже Ярослав.
Історія Ярослава Вознюка стала одним із найвідоміших публічних випадків підміни дітей у пологовому будинку в Україні. Майже три десятиліття знадобилося, щоб випадкова помилка медиків відкрила правду. Сьогодні чоловік підтримує стосунки з обома родинами й говорить, що нарешті знайшов своє місце в житті.
Ця історія нагадує, наскільки важливими є відповідальність медиків, сучасні системи безпеки та право кожної людини знати своє справжнє походження.
— публікація містить фотогалерею;
— публікація містить відеоматеріали;
— матеріал опублікований на правах реклами;
— посилання на коментарі.
Залишити відповідь