Громада на Шепетівщині провела у засвіти двох воїнів
Страшна війна продовжує вести свій кривавий лік. Вона ламає людські долі та приносить з собою лише горе. Щодня ми платимо дуже високу ціну за нашу свободу і незалежність.
30 серпня в Ганнопільській громаді, що на Шепетівщині, відбулося прощання з нашим славним Героєм Михайлом Гайдуком.
Небесне військо поповнилося ще одним Янголом-охоронцем. Михайло народився 9 грудня 1987 року у селі Довжки. Був випускником Довжківського ліцею. За роки навчання він проявив себе як надзвичайно відповідальний, товариський та доброзичливий учень, який був готовий прийти на допомогу будь-якої миті.
Для сім’ї наш Герой, був люблячим сином, коханим чоловіком, та чудовим батьком трьох дітей. 6 червня 2024 року Михайло був призваний до військової служби по мобілізації, ставши стрільцем-снайпером аеромобільного батальйону, де з відвагою та честю захищав Батьківщину, та життя кожного із нас.
Загинув Михайло Гайдук 26 серпня 2024 року від вибухів та осколків на території між позиціями військ держави агресора рф.
Сотні людей прийшли провести захисника в останню дорогу, сотні молитов піднялися у небо, море квітів і слів вдячності принесли нашому хороброму Героєві. Та це ніщо у порівнянні з тим, що наш захисник зробив для нас і своєї України — віддавши найцінніше, своє життя. Сум і біль огортає наші серця за мужнього і вірного сина України та це велике горе і втрата для усіх.
Вже наступного дня, 31 серпня, зі скорботою, сльозами та невимовним болем, жителі Ганнопільської громади попрощалися зі ще одним вірним сином України, 21-річним Дмитром Сергійовичем Конончуком.
Народився Дмитро 29 липня 2003 року в селі Глинники. Був випускником Ганнопільського ліцею. Вміло виконуючи будь-яку роботу та добре розбираючись у техніці, після школи вступив до Острозького Вищого Професійного Училища та здобув професію слюсаря. З початком війни Дмитро вирішив приєднатися до лав Збройних сил України.
Молодий, але надзвичайно відважний, наш Герой служив оператором відділення управління командира батареї мінометного взводу мінометної батареї, мужньо захищаючи нашу Батьківщину. Загинув Дмитро під час бойового завдання 25 серпня 2024 року.
Молодий хлопець був не лише воїном, а й людиною з великим серцем, люблячим сином та турботливим братом, надійним другом і прикладом для наслідування для всіх, хто його знав. Віддати останню шану українському воїну-земляку та розділити біль утрати з родиною Героя, прийшли рідні, друзі, військовослужбовці, представники сільської ради, духовенство, мешканці громади.
Поховали захисника на кладовищі в селі Малий Скнит, де спочиває його батько. Там після спільної молитви за упокій душі новопреставленого воїна ЗСУ, присутні військові підняли над домовиною Державний Прапор України. Прозвучав Гімн, були дані залпи на честь померлого Захисника.
— публікація містить фотогалерею;
— публікація містить відеоматеріали;
— матеріал опублікований на правах реклами;
— посилання на коментарі.
Залишити відповідь