Він встиг дізнатися, що стане батьком сина, але так і не встиг його обійняти: у Судилкові попрощалися з Героєм
14 липня у Судилківській громаді Шепетівського району зі скорботою та болем у душі в останню земну дорогу провели Героя — Захисника рідної землі, сержанта однієї з військових частин, нашого земляка, жителя села Судилкова, Вишневського Віталія Віталійовича.
19 листопада 1988 року у м. Шепетівка у сім’ї Вишневських Раїси Вікторівни та Віталія Миколайовича народився хлопчик Віталій, єдиний і найбажаніший син у батьків. Згодом сім’я переїжджає до Великої Медведівки — рідного села батьків. Тут, серед мальовничих краєвидів Великої Медведівки, оповитий любов’ю і теплом матусі і тата, зростав маленький Віталій. Тут, у рідному селі з 1995 по 2006 рік навчався у місцевій школі. Доброзичливий, чуйний, відповідальний хлопчина був душею класу, завжди випромінював позитив, активний у всіх справах, мав багато друзів, цінував дружбу і сам був хорошим другом. Ці риси вдачі зберіг і в дорослому житті. Ніхто і ніколи не бачив його похмурим, завжди привітний до ближнього, усміхнений та щирий. Займався спортом, любив природу.
Після закінчення школи вступив до Львівського національного лісотехнічного університету за спеціальністю «лісове і мисливське господарство». За фахом (лісничим) працював лише рік на Летичівщині. Потім була служба в 101 бригаді однієї з військових частин.
2019 рік приніс Віталію Віталійовичу особисте щастя: молодий чоловік одружився з красунею Оленою. Сім’я почала проживати у селі Судилкові. У пари — трійко діток: донечки Ангелінка і Соломійка та синочок Любомирчик. Віталій так і не зміг побачити та пригорнути синочка, Любомирчик народився після загибелі татуся. В одній з телефонних розмов дружина повідомила, що народиться син. Радості Віталія не було меж, Він дуже хотів сина, а донечкам — братика. Про вибір імені синочка відповів Олені:
«Дуже гарно, рідна! Любомир — любо жити в мирі! Люблю вас, мої найдорожчі! Тримаємося!»
У стрій захисників України Віталій Віталійович став добровільно 24 лютого 2022 року. Цього ж року був мобілізований до однієї з військових частин. Мужній, відважний Воїн брав участь у захисті рідної землі на Харківщині, Херсонщині, Донеччині. Відданий Військовій присязі на вірність Українському народу, до останнього подиху виконував священний обов’язок захисту Батьківщини. 20 березня 2025 року Віталій востаннє вийшов на зв’язок з рідними:
«Мам, знай, мене кілька днів не буде, потім наберу…».
Але потім… була тиша, гнітюча і болюча, яка рве серце і душу найрідніших навпіл… 26 березня 2025 року під час ведення бойових дій, в обороні одного з населених пунктів Покровського району Донецької області, Вишневський Віталій Віталійович героїчно загинув.
«Період з 26 березня 2025 року, коли родину сповістили, що єдиний син, чоловік, батько вважається безвісти зниклим, для найрідніших людей Віталія Віталійовича був невідомістю, очікуванням вісточки, бодай найменшої, що живий, можливо, у полоні… У серцях найрідніших — щира молитва, віра та надія на те, що повернеться. На жаль, дива не сталося», — зазначили під час прощання.
Довгий шлях додому… Віталій Віталійович повернувся до рідної домівки, до села Судилкова, на щиті і востаннє сьогодні побував на земних гостинах у найрідніших та найдорожчих людей. Він залишив замість себе свою любов, тепло, світло, мрії, плани, думки — те, що не має ціни, як не мають ціни спогади про Нього рідних серцю людей, бо Такі не йдуть, залишаючи порожнечу тим, кого любили понад життя.
Непоправна втрата… Незагойна рана…
Провести Захисника України до місця останнього спочинку прийшли побратими — військовослужбовці, представники духовенства, представники місцевої влади, жителі громади, друзі, однокласники і всі, хто знав Віталія. Односельці з Судилкова, Великої Медведівки, відвідувачі громади зустріли Воїна та провели в останню дорогу живим коридором Шани.
Плакали всі, бо болить…І боліти не перестане.
Поховали Вишневського Віталія в селі Судилкові з усіма військовими почестями.
«Розділяємо горе родини, низько схиляємо голови у глибокій скорботі перед вічною і світлою памʼяттю Героя — Захисника України. Світлий спомин про мужнього Захисника України Вишневського Віталія назавжди залишиться в серці України та серцях жителів Судилківської територіальної громади. Він захищав нашу країну, кожного з нас, Він наближав нашу Перемогу! Бо любо жити в мирі!» — резюмували у громаді.
Слава і Шана Герою-Захиснику України!
Вічна пам’ять…
Розпорядженням Судилківської сільської ради 14, 15, 16 липня 2026 року оголошено Днями жалоби на території громади.
— публікація містить фотогалерею;
— публікація містить відеоматеріали;
— матеріал опублікований на правах реклами;
— посилання на коментарі.
Залишити відповідь