На Хмельниччині пенітенціарна установа має власну 200-річну історію

Вже більше двох століть однією із помітних споруд міста Хмельницький, що є орієнтиром в самісінькому його центрі, яка розташована на вулиці Кам’янецькій і відома для більшості містян як тюрма або в’язниця є державна установа «Хмельницький слідчий ізолятор».

Найперші згадки про пенітенціарний заклад міста датуються 1795 роком, коли при проскурівській «міській ратуші» існував арештантський будинок. За свідченням дослідника історії міста Хмельницький, кандидата історичних наук Сергія Єсюніна, це була невелика в кілька приміщень одноповерхова будівля, яка мала одну камеру, де засуджені чоловіки, жінки та неповнолітні утримувалися разом. Коли місто стало повітовим центром, до арештантського будиночку почали звозити в’язнів з усього повіту і тоді постало питання про його перебудову та розширення.

В 1830 році було завершено повну перебудову проскурівської в’язниці у так званий тюремний або арештантський замок, на який, в той час, витратили 8265 рублів. Замок був побудований за типовим проєктом відомого архітектора Андреяна Захарова, каже краєзнавець.

«Відтепер тюремний замок мав просторе приміщення з окремими камерами для малолітніх злочинців, карних злочинців (2 камери), боржників, для тих, що здійснили легкі злочини, жіноче відділення з камерами для повнолітніх та малолітніх, а також лазарет. Навколо цієї будівлі було подвір’я з високим парканом і окремим адміністративно-господарським корпусом», — розповідають у ДУ «Хмельницький слідчий ізолятор».

На утримання в’язниці виділялися кошти з міського бюджету, що йшли на опалення і освітлення, продовольче забезпечення і утримання приміщень. За правильний розподіл цих коштів, а також за внутрішній розпорядок у закладі відповідала лише одна людина — тюремний наглядач. Наприкінці XIX століття штат в’язниці було розширено — введена посада начальника в’язниці і двох його помічників-наглядачів.

Після окупації Проскурова більшовиками, партійним керівництвом було переобладнано старий тюремний замок в Будинок примусової праці (так званий «Бупр»). У 1925 році як наслідок системних репресій українського народу й збільшення кількості в’язнів його значно розширили, приєднавши двоповерховий корпус тютюнової фабрики, яка була побудована у 1889 році та належала місцевому купцю Арону Шварцману.

У міжвоєнний період до Другої світової війни БУПР перебував у відомстві ГПУ (Головне політичне управління), а згодом — НКВС (Народний комісаріат внутрішніх справ).

У 1941 році, практично одразу після вступу в Проскурів німецько-фашистських військ, нова окупаційна влада організувала в місті гучну акцію із всенародним розбором завалів тюремних льохів та інших приміщень, під час якого було знайдено тіла 25 розстріляних чоловік: 11 цивільних та 14 військовополонених німців.

В перші повоєнні роки, а вірніше одразу після звільнення Проскурова від німецько-фашистської окупації й приходу совєтських військ проскурівська в’язниця продовжила свою роботу за «профілем» і в подальшому була передана до відомства УМВС.

«Свої функції по утриманню осіб, стосовно яких взяття під варту обрано як запобіжний захід, а також окремих категорій засуджених до позбавлення волі установа почала виконувати вже в 1944 році. До кінця 40-х років були завершені роботи по виділенню виробничо-господарської зони, капітальному ремонту харчоблоку, лазні, медичної частини, встановлено контрольно-пропускні пункти. У 1958 році до ладу стали виробничі майстерні, в 1960 — квасильно-засолювальний пункт з овочесховищем. Побудовані в 1972 році гаражі та речовий склад були капітально відремонтовані та реконструйовані протягом 1983–1984 рр.», — додали в установі.

В 1992 році силами засуджених (будівельної бригади) побудоване нове адміністративне приміщення, а в 1995 році, на місці демонтованого «малого» режимного корпусу, в якому розміщувалася господарська обслуга, споруджений 3-х поверховий режимний корпус.

Шепетівка   Дошка оголошень   Місцева реклама

Протягом 2004–2006 рр. побудовані кімнати тривалих і реконструйовані кімнати короткострокових побачень.

В подальшому, починаючи із 2018 року, в державній установі «Хмельницький слідчий ізолятор» проведені капітальні ремонтні роботи ряду службових приміщень. Зокрема повністю відремонтовано перший та другий поверхи приміщення чергової частини, включно із КПП по пропуску людей в охоронювану зону, постом чатового оператора систем ТЗО. Замінено покрівлю на даху адміністративної будівлі, режимного корпусу № 2, в банно-пральному комплексі й харчоблоці, здійснено їхнє утеплення (санацію).

На сьогоднішній день в державній установі «Хмельницький слідчий ізолятор» планове наповнення дозволяє розмістити 472 особи, а станом на 01 березня 2024 року утримувалася 281 особа, з них 85 засуджених; 196 ув’язнених; 24 жінки; 10 засуджених до довічного позбавлення волі; 4 засуджених до арешту.

Поділитися посиланням: