Козяча Церква на Хмельниччині: місце, яке варто відвідати

Літо — час подорожей. Виявляється, можна навіть не виїжджати за межі Хмельниччини, аби отримати нові враження та емоції, відпочити та насолодитися приголомшливими краєвидами. Все поруч — Кам’янеччина — край товтр і Дністра.

Дорога до гори

Якщо в селі Слобідці-Кульчієвецькій з’їхати із траси Т2317 за вказівником на Врублівці, можна дістатися до фантастичного місця — гори Козяча Церква. За переказами, у місцевих гротах колись давно зимували кози, а в часи Другої світової війни скелі дали прихисток сільським дівчатам, котрі переховувалися від нацистів і депортації для примусових робіт у Німеччину. Це мальовниче узгір’я має і вишуканішу назву — Замчище. Вибирайте ту, яка більше до вподоби.

«Дорога туди ремонтувалася востаннє за царя Тимка, єдина втіха — їхати недовго. Минаємо крихітну Станіславівку, тут проживає заледве сотня мешканців. Трясемося по Врублівцях, проклинаючи Укравтодор і переймаючись за підвіску авто. Наприкінці села біля автобусної зупинки звертаємо за вказівником «Яруга» праворуч — і менше ніж через 200 метрів з’їжджаємо на «грунтовку», що пролягає ліворуч. До скель і запаморочливого краєвиду — близько 1700 м від роздоріжжя. Дорога цілком проїзна в суху пору року, а після дощів краще все ж не ризикувати», — йдеться на сайті «Замки та храми» України.

Тут знімали «Тараса Бульбу»

Так, з боку «материка» всієї величі скель не осягнути. Але навіть у такому «врізаному» варіанті краєвиди тут вражають і запам’ятовуються на все життя.

З узгір’я відкривається панорама півострова, де лежить чи то село, чи то дачне містечко Макарівка — це вже Кельменецький район Чернівецької області. А за півостровом видно Велику Слобідку рідного Кам’янець-По­діль­ського району. Власне, багато хто із кам’янчан і бачить Козя­чу Церкву саме з Врублівців:
гостре каміння постає на горизонті.

Свої 15 хвилин слави Козя­ча Церква отримала 2007 р.: у цьому фотогенічному пейзажі українець за походженням і великорос за світоглядом Воло­димир Бортко фільмував фінал своєї кінострічки «Тарас Бульба». Останніх п’ять хвилин цієї пропагандистської версії повісті Миколи Гоголя — спалення Тараса на кручі — знімали саме на ярузькому монументальному камінні. Тут і Богдан Ступка виголошував свою вкрай контроверсійну промову.

Село поблизу

У пошуках гарних місць можна зазирнути і в Яругу, від котрої ми втекли до Козячої Церкви. Вона теж крихітна — тут трохи більше як сотня мешканців. Але круті звивисті сільські вулиці-змії створюють враження, що село значно більше за розмірами, ніж здається. Архітектурних див тут немає. Новенька дере­в’яна церква-капличка і старий пам’ятник загиблим у Другій світовій війні — ось і всі візуальні домінанти. Проте село славиться своїми майстринями-вишивальницями, зокрема, це Ольга Мазур, Ольга Гудзяк, Альона Музика, Тетяна Тимінська, Алла Продан та інші.

Яруга — синонім яру. От як у Карлсона «відюга» була відьмою, тільки злішою, так і яруга — це яр, але більший, масштабніший.

Поруч із селом 2007 р. створили декорації маєтку Тараса Бульби для вже згаданого фільму Володимира Бортка.

Під час зйомок із круч біля Яруги планувалося на вірну смерть відправляти коней (заради ефектного кадру). Їх купили вже як м’ясо, але вчасно піднятий шум завадив кіношникам зробити нелюдський вчинок.
Поблизу села під стрімким урвищем над Дністром зберігся камінь-останець, який народ називає Бабою. Колись Баба мала голову, та протягом останніх років стоїть безголова. Чи то вітер скинув частину каменя, чи хтось із підлітків так розважався, невідомо.

Надзвичайно мальовничим є й розташоване поблизу Яруги місце, де річечка Тернавка впадає у Дністер.
Довжина маршруту «Ка­м’я­нець — товтра Козяча Церква — Кам’янець» — близько 40 км.

Якщо власного транспорту не­має, можна скористатися авто­бусом до Врублівців або Яруги, а ще 2 км подолати піш­ки.

Поділитися посиланням: