Три ночі він зникав зі щогли: як на Хмельниччині встановлювали синьо-жовтий прапор
День Державного прапора, який відзначають 23 серпня, входить до списку найважливіших свят для українців, адже в цей день ми віддаємо свою шану державному символу — синьо-жовтому стягу. Це свято почали святкувати на державному рівні у 2004 році. У 2009 році заснували щорічну офіційну церемонію підняття прапора 23 серпня по всій Україні.
Поєднання синього тла та жовтого малюнку зустрічається в символіці українських населених пунктів, починаючи з часів Київської Русі.
Перша історична згадка про поєднання жовтого і синього кольорів датується 1256 роком − днем заснування Львова. На гербі міста поєдналися жовтий лев на голубому тлі.
Як прапор українського народу синьо-жовте полотнище утвердилось за часів європейських революцій 1848 року, що отримали назву «Весна народів».
24 серпня, після проголошення Акту незалежності України, група народних депутатів внесла синьо-жовтий український прапор до сесійної зали Верховної Ради. 4 вересня 1991 року синьо-жовтий прапор підняли над Верховною Радою України. А за кілька місяців, 28 січня 1992-го, ВРУ офіційно затвердила його Державним прапором України.
Під синьо-жовтим прапором в Україні зараз зустрічають іноземних гостей, військовослужбовці складають присягу, працюють українські посольства, його вивішують в ООН. Державний прапор як символ країни є втіленням національної єдності, честі та гідності, традицій державотворення, історії та сьогодення.
Немає офіційно закріпленого значення кольорів українського прапора. За однією версією, синій на прапорі є символом неба, а жовтий — колосся пшениці. За іншою, це символи стихій води та вогню. З релігійного погляду, жовтий уособлює Творця, а блакитний — усе земне.
27 квітня 1990 року в Нетішині завдяки міським громадсько-політичним організаціям Народного Руху України (НРУ) та Української Республіканської партії та групи депутатів Нетішинської міської Ради було піднято, вперше на Хмельниччині, синьо-жовте знамено.
У своїй книжці «На переломі» тодішній Голова Нетішинського осередку Народного Руху України (УНР), депутат обласної Ради М. Руцький, згадує:
« … Три ночі він зникав зі щогли, два тижні ночами ми чергували біля знамена, робили спроби спіймати вандалів, навіть повісили зверху на щоглі корону із сталевих ножів, щоб до прапора не можна було підлізти по трубі».
А 28 квітня Славутська міська Рада прийняла рішення за № 92 «Про дії депутата обласної Ради М. М. Руцького по встановленню в м. Нетішині на мітингу 26.04 1990 року, яке гласило:
- Визнати дії депутата обласної Ради М. М. Руцького по встановленню в м. Нетішині не передбаченої законом символіки недопустимими, як такі, що суперечать Конституції УРСР.
- Зобов’язати Руцького М. М. зняти встановлену в м. Нетішині неконституційну символіку, а також припинити спроби її поширення до всенародного референдуму з цього питання міських осередків.
Рішення підписали голова виконкому міськради А. Роздобудько. А незабаром таку ж вимогу надіслав Руцькому і прокурор Г. Лужняк.
«На спільних зборах міських осередків ТУМ (Товариство української мови), УРП (Української Республіканської партії) і організації НРУ (Народного руху України) ми розглянули вищеназвані документи і надіслали їм спільне рішення від 10 травня 1990 року, пункт 1 якого стверджував: «Задовольнити волевиявлення п’ятитисячного мітингу населення Нетішина 26.04 90р. і синьо-жовтий прапор, встановлений 26.04 90р. не знімати, так як українська національна символіка не заборонена Конституцією УРСР». Від імені організації її підписали М. Панасюк, О. Соловей, П. Лисенко і М. Руцький. Відчуваючи нашу непохитність і підтримку нетішинців, міська влада вгамувалася…», — згадує Микола Руцький.
24 серпня, в день 10-ї річниці незалежності України, на місці підняття прапора у Нетішині було встановлено пам’ятний знак.
— публікація містить фотогалерею;
— публікація містить відеоматеріали;
— матеріал опублікований на правах реклами;
— посилання на коментарі.
Залишити відповідь