Вона керувала Старокостянтиновом, а її чоловік програвав статки в карти: історія останньої власниці міста
Вона була останньою власницею Старокостянтинова, що на Хмельниччині, розбудовувала місто, займалася благодійністю, сприяла появі першого телефону та розвитку цукрового виробництва. Проте ім’я Олександри Дубасової сьогодні майже забуте. У рубриці «Забуті імена» музей розповідає про жінку, яка залишила помітний слід в історії міста напередодні революційних подій 1917 року.
Наш земляк, В. Пироговський, в своїй праці присвяченій Старокостянтинову, зазначав про його останніх власників, з того часу, як місто стало повітовим у складі Волинської губернії: з 1800 по 1840 рр. власницею була К. Ржевутська.
Після її смерті в 1857р. Старокостянтинів був проданий з торгів, його купив поміщик Тржецький, який ним володів недовго і місто знову було виставлене на публічний продаж.
З 1860–1895 р. — маєтком Старокостянтинів володіє княгиня Абамелек (баронеса Пансон), а з 1895 р. — Старокостянтиновом володіє поміщиця Дубасова, яку в місті ще називали генеральша, через посаду її чоловіка. Власник землі в місті і ряду сіл повіту генерал Дубасов жив в Києві, був акціонером цукрового заводу в Старокостянтинові. Всі справи в місті вела його дружина.
При Дубасовій в 1905 р. збудовано «Червоний млин», з’явився перший телефонний зв’язок в місті. Один із перших телефонів міста був встановлений саме в маєтку Дубасових. Телефонна лінія використовувалася для зв’язку: із цукровим заводом, із залізничною станцією, з іншими маєтками. Дубасова займалась благодійністю, надавала кошти церквам, освітнім та медичним закладам.
«Великим підприємством в Старокостянтинові був цукровий завод. Його будівництво завершено в 1898 р. Підприємство належало акціонерному товариству Гольдштейна, а потім Дубасову. Сам генерал Дубасов жив у Києві. В 1913–1914 рр. завод виробляв 3200–3500 пудів цукру на добу. Землею навколо міста володіла дружина генерала Дубасова», — зазначено в книзі «Красносілка-Сахнівці» нашого земляка, історика, краєзнавця, бувшого директора краєзнавчого музею села Красносілка — Дмитра Стаховича Наконечного.
Сам Дубасов любив грати в карти і одного разу програвши велику суму, щоб повернути борг вирішив продати землі навколо Красносілки.
Як зазначив в свої книзі Дмитро Наконечний:
«В 1910 р. генерал збанкротував, і вирішив продати землі у с. Красносілка. Ці землі викупили в Дубасова 40 сімей переселенців з Олешина, Гречан, Іванковець, Бубнівки, які поселились в селі після купівлі-продажу… Селянам було продано 500 десятин землі по 120 крб за 1 десятину на загальну суму 60 тисяч крб. Частину грошей у кредит виплатив Селянський банк. Селяни-переселенці розрахувались із банком до 1917 р. Платили золотими монетами. Розрахунки з паном за землі проводила комісія в складі: голови — Кирила Степановича Наконечного, членів — Семена Мазяра, Савки Томалі. Генерал відмовився брати золото — «Це надто важкі гроші для мене» — казав він. Через два тижні у Київському банку селяни обміняли золото на паперові «катеринки». — А ці гроші по мені — мовив Дубасов і поклав пачку грошей в кишеню, пішов грати в карти. Коли виходив з дому наказав своєму економу — «порахуй грошву в стариків».
Генеральша О. С. Дубасова володіла Старокостянтиновом до жовтневого перевороту 1917 р.
В «Списку Старокостянтинівського повіту осіб, установ, спілок, товариств, компаній, які мають право участі у земських виборах» на 3-х річний термін. Житомир, 1911 р., є запис:
«Дубасова Олександра Сергіївна, має 3000 десятин землі, обкладеній оброком. Вартість земельного майна обложеного земельним оброком — 173 017крб. Проживає в Старокостянтинові, с. Новики».
— публікація містить фотогалерею;
— публікація містить відеоматеріали;
— матеріал опублікований на правах реклами;
— посилання на коментарі.
Залишити відповідь