Двоє братів-поліцейських із Хмельниччини забезпечують правопорядок на деокупованій Харківщині

З початком повномасштабної війни поліцейські пліч-о-пліч з військовими захищають Україну на різних напрямках фронту. Не залишились осторонь і двоє братів Гончаруків із Кам’янеччини, що в Хмельницькій області. Зараз хлопці стали на захист правопорядку на нещодавно звільненій Харківщині.

«Наших поліцейських у складі зведених загонів часто відряджають для надання практичної допомоги як у зони, де ведуться бойові дії, так і на щойно звільнені території та прифронтові населені пункти. І першим з братів Гончаруків у таке відрядження на звільнену від окупантів Київщину поїхав старший — Руслан. У Кам’янець-Подільському районному управлінні поліції він займає посаду начальника сектору публічного порядку відділу превенції. Тому і записався в зведений загін, щоб допомогти колегам та постраждалим громадянам. Коли формувався зведений загін на деокуповану Харківщину, разом з Русланом зголосився їхати його молодший брат Богдан, який служить у відділі реагування патрульної поліції», — розповіли в поліції Хмельницької області.

Окрім патрулювання, виїздів на виклики та інших службових завдань, брати також беруть участь у доставленні гуманітарної допомоги в населенні пункти, жителі яких перебувають у вкрай складних умовах після деокупації. Особливо поліцейські люблять спілкуватися з місцевими дітьми.

— Допомога малечі — це найприємніше із того, що нам доводиться робити. Чого тільки варті щасливі дитячі очі та вдячні обійми! Таке запам’ятовується на все життя, — ділиться враженнями сержант поліції Богдан Гончарук.

Погоджується з братом і Руслан:

— Я сам батько, і безмежно люблю свою маленьку донечку, і саме заради того, щоб усі діти жили в мирі, я зараз тут.

Також Руслан із посмішкою додає, що цього разу несе відповідальність ще за одного «малого» — свого молодшого брата.

Хлопці переконані, що підтримка один одного допомагає їм краще справлятися зі службовими завданнями та пережити емоції від побаченого в деокупованих містах та селах. А загострене почуття справедливості та прагнення допомагати людям — це у них сімейна риса характеру.

— Ми віримо, що перемога близько, але роботи для поліцейських після звільнення наших територій, як то кажуть, непочатий край. Тому ми найближчим часом залишаємось тут в допомогу нашим колегам — місцевим поліцейським. Дякуємо рідним, близьким, знайомим та колегам за підтримку! Разом ми сила! — додає Богдан.

Поділитися посиланням: