На Хмельниччині 75-річна волонтерка пече для захисників хліб у печі
Надія Роздорожнюк з села Щербані Старосинявської громади на Хмельниччині щодня випікає для бійців Збройних сил України кілька буханок домашнього хліба у печі та передає випічку волонтерами. Бабуся розповідає: пекла б і більше, якби орендарі давали за її пай борошно. Із 75-тирічною волонтеркою зустрілися кореспонденти Суспільного.
О 10-тій ранку Надія Роздорожнюк з Щербанів Старосинявської громади вже спекла хліб українським бійцям. Каже, що печуться чотири п’ятикілограмові хлібини півтори години:
«Ввечері розчинила, ниньки в 4 ранку встала. Через війну боюсь світити, з ліхтариком бігаю».
Хліб дістає з печі, з кожної хлібини обтрушує залишки борошна та змащує водою з олією.
Хліб пече щодня:
«Ніякого в мене рецепту нема. Сироватки влила і там трішки посолила, і все. Ложкою розколотила, пачечку дріжджів. Буває, і до години вимішую, бо я вже ж не можу так скоро, вже треба довго місити».
Пече хліб з 20-ти років, відколи вийшла заміж. У її піч вміщуються всього 4 хлібини, та й запаси борошна закінчуються. Орендар її паю, бабуся бідкається, борошна не дає, а купувати дорого. За її словами, на кожну випічку треба нарубати дров, краще всього грабових, та добре пропалити в печі. До речі, зараз у неї гостюють родичі з Києва, то є кому допомагати. Найперша помічниця — правнучка Кіра.
Дівчинка любить бабусин хліб, натертий часником. Чоловік Надіїної онучки Ірини, Богдан, теж домашній хліб хвалить:
«Напевно, найкращий хліб, я просто знаю, яку бабуся вклала в нього любов, свою душу».
Онучка Надії, Ірина, розповідає, що невдовзі повертатимуться до столиці. Її мама вже поїхала до Києва:
«В Києві зараз вже більш-менш добре. Останні декілька днів тихіше, не чути ні військових дій, не чути пожеж, диму, сирени ще є. Люди повертаються потроху. Мама поїхала на роботу. Каже: люди повертаються, транспорт починає трошки жити, рухатись».
У Ірини й Богдана — двоє дітей. Щоби вчитися дистанційно вимушені ходити до сусідів, бо в них є Інтернет:
«Мобільний дуже поганий, ми ходимо до сусідів. Ми вже скільки телефонуєм, на черзі, вже майже місяць подана ця заявка».
Внуки Надії Роздорожнюк — єдині, хто за час війни приїхав перебути в безпеці обстріли. У Щербанях рідко в кого є інтернет, а ще немає газу й водопроводу. Хоча порожніх хат багато.
«Ні, нікого в нас не було. В сусідніх селах є. Дзвонила мама, казала, що в хаті по три сім’ї приймають. І так, якщо порожні хати, тоже в селі приймають», — розповідає каже сусідка Людмила Яремчук.
Зі слів Ірини, коли саме вони вирушать додому, поки не вирішили. Бабуся Надія каже:
«Коли кацапів виженуть, правда?»
Будинок Дорошенків вцілів. А от сусіди, які тікали з Києва на його околиці, вціліли не всі.
— публікація містить фотогалерею;
— публікація містить відеоматеріали;
— матеріал опублікований на правах реклами;
— посилання на коментарі.
Залишити відповідь