Хліб, що годував покоління: маловідома історія хлібозаводу Старокостянтинова
Перший державний ЗАТ «Хлібозавод» в Старокостянтинові Хмельницької області заснований в 1936 р. А раніше в ХІХ ст. в хлібопекарській промисловості міста працювало 101 чоловік. До 20-х років ХХ ст. в місті були приватні пекарні, одна з них знаходилась на вулиці Меджибіжській, в будинку бувшої «Оптики».
Деякі мешканці міста згадували розповіді-спогади своїх рідних, про те який аромат був біля пекарні, коли вони проходили поруч на службу чи на базар.
Здавна хліб на Україні вирощувала і випікала кожна селянська родина для себе і на продаж. В листі від 25.08.1916 р. жителя с. Грибенинка Кузьми Собчука сину Флору на фронт в роки Першої світової війни зазначалось:
«Погода в селі гарна. Хліб зібрали. Ми зібрали жита 6 коп, пшениці 3.5 коп, ячменю 2/2, вівса 7 коп, проса 24 снопи. Я пошив соломою хату Микиті луцининому, то він мені заплатив 15 крб. за роботу. До війни хату можна було пошити за 5 крб., а тепер за 30 крб.».
Старокостянтинівщина здавна торгувала хлібом (зерновими) не тільки на внутрішньому ринку, а й вивозила зерно за кордон. Один з місцевих мільйонерів, який займався вивозом зернових (хліба) за кордон, житель Старокостянтинова єврей Епштейн.
«В с. Сковородки, поблизу каплиці знаходиться фільварок «панський тік», я якому одноповерховий будинок для приказчика, орендаря маєтку — єврея Епштейна», — писав М. І. Теодорович.
Д. С. Наконечний в книзі «Красносілка-Сахнівці» писав про різні часи, в тому числі роки окупації села в роки Другої світової війни:
«В економічному житті краю першої половини ХІХ ст. з’явились перші елементи капіталізму. Зросла кількість мануфактур з вільнонайманою працею робітних людей та селян-кріпаків. Поміщицькі господарства збільшують виробництво товарного хліба, який вивозили через Одеський порт».
«В нашому селі (Красносілка) в лютому 1944 р. працювала німецька пекарня. Ми, діти, дивувались, що хліб випікали в похідних печах-машинах. В хатах хліб пекли в печах. Наш хліб був круглої форми. А німці випікали хліб схожий на звичайну цеглину. І той хліб вивозили на фронт. Пізніше, я дізнався, що його везли в Житомир».
ЗАТ «Хлібозавод» в Старокостянтинові заснований в 1936 р. На заводі працювало 135 чоловік. Вироби підприємства користувались попитом не тільки в місті, а й за його межами. На заводі постійно працювали над асортиментом продукції, що випускалася на ринку збуту.
Після Другої світової війни завод діяв в різних приміщеннях, доки «в 1950 році організовано хлібозавод на базі гарнізонної хлібопекарні, на балансі якої було 4 жарові печі на твердому паливі. Весь виробничий процес був ручним, від просіву борошна до виймання хліба з печі. На початку 70-х років ХХ століття хлібозавод мав 5 печей ФТА-2 загальною потужністю 58 т хліба на добу. Всі технологічні процеси механізовані і автоматизовані.
1968 р. директор хлібозаводу М. Епельфельд писав:
«В цьому році завод зайняв перше місце серед підприємств харчової промисловості області. Побудовано склад для зберігання борошна на 500 тон, механічну і столярну майстерні, гараж, конюшню. Встановлено вентиляцію, нормальні умови для роботи взимку. Працює їдальня. Обід з 3-х страв коштує 30 копійок. Задоволені і наші сусідні працівники харчокомбінату, які тут обідають. Велика увага приділяється раціоналізаторським пропозиціям Бєлича, Слюсарчука, Павловського, Остапенка. Чверть робітників заводу — ударники праці: пекарі — Крук, Майхер, Загуляєва, Овчарська, тістоміси — Стрибак, Шаганець, Момонт, Курасова; дріжджовик Лаврушенко, багато інш.».
В 1971 р. завод звітував:
«В першому кварталі цього року хлібозавод випустив продукції на суму 12 тисяч крб. За рік продукції хлібобулочних виробів випущено на суму 20 тисяч крб.».
В 1990 році в районі працювало 11 підприємств, в тому числі хлібозаводи Ставрокостянтинівський і Остропілський.
— публікація містить фотогалерею;
— публікація містить відеоматеріали;
— матеріал опублікований на правах реклами;
— посилання на коментарі.
Залишити відповідь