Леся Українка лікувалася у Славуті
Цьогоріч видатній поетесі Лесі Українці 25 лютого виповнюється 150 років. Її доля пов’язана із Хмельниччиною. Зокрема, є підтверджувальні факти, що вона побувала проїздом у Славуті та Шепетівці.
Зокрема, в Географічному покажчику до фундаментальної праці Ольги Косач-Кривинюк «Леся Українка. Хронологія життя і творчости» (Нью-Йорк, 1971) і Географічному покажчику до праці М. О. Мороза «Літопис життя та творчості Лесі Українки» (Київ, 1992 р., стор.629-630) місто Славута згадується лише один раз, під 1888 роком, коли Леся Українка з батьком їхали до Одеси, щоб пройти курс лікування на Хаджибеївському лимані. Вони їхали залізницею від Ковеля через Ківерців, Луцьк, Рівне, Здолбунів, Славуту, Шепетівку. Враження від дороги описані в І-IV поезіях циклу «Подорож до моря»; зокрема Славута згадується в першому вірші:
Передо мною килими чудові
Натура стеле — темнії луги,
Славути красної бори соснові
І Случі рідної веселі береги
(Леся Українка, Тв. в 12-ти т., Т.1., К., 1975, ст. 92)
Більше про Славуту ні в обох згаданих працях, ні в листуванні Лесі Українки, ні в будь-яких інших, доступних нам, джерелах, і про перебування в цьому місті Лесі Українки немає жодної згадки.
Про те, що поетеса відвідувала Славуту ще принаймні один раз, незаперечно розповіла фотокартка 1904 року, копію якої передав до Волинського краєзнавчого та літературно-меморіального музею Лесі Українки в Колодязному директор історичного музею м. Славути Станіслав Францевич Ковальчук. Він побачив на фото лише Лесю Українку. Крім неї, на знімку — близькі їй люди — Климент Квітка, друг, побратим, і майбутній чоловік, його прийомна мати Феоктиста Семенівна Карпова, Маруся Бешкурова, прийомна дочка сім’ї Карпових. Може, тому й шукало те фото шляху додому і, нарешті, знайшло, щоб відкрити світові ще одну, невідому досі сторінку з життя поетеси, не висвітлену досі в жодних джерелах, бо автори тих джерел-хронологій — Ольга Косач-Кривинюк, Г. Г. Аврахов, М. О. Мороз не бачили цієї фотокартки і не знали про неї, а вона єдине поки свідчення про невеликий відтинок життя Лесі Українки — липень-серпень 1904 року.
…У середині 90-х років минулого вже століття Славуту відвідала громадянка Австралії українського походження. Вона звернулася до місцевих краєзнавців із проханням знайти будівлю на фотокартці 1904 року, яку привезла із собою. На фото зображено санаторій Славути і групу відпочиваючих у ньому, серед яких був і дід австралійки — управитель закладу. Директор місцевого історичного музею Станіслав Францевич Ковальчук (завдяки йому копія того знімка нині є власністю музею) відвів шановану пані до будинку колишнього санаторію. Що ж це був за заклад?
Наприкінці ХІХ століття Славута стала відомою як лікувально-кліматична станція. За 4 версти від залізниці, у великому хвойному лісі поблизу річки Горині, лікарем Пржесмицьким 1877 року відкрито приватний кумисолікувальний заклад, відомий далеко за межами України. Неподалік, у дубовому лісі, він створив гідропатичну лікарню. На лікування приймали хворих на недокрів’я, з катарами верхніх дихальних шляхів, неврастеніків. Однаразово на курорті у Славуті могло лікуватися до восьмисот хворих; лікування коштувало від 45 до 63 карбованців на місяць; лікувальний сезон був із 15 червня до 12 вересня. Тут були: кліматична станція, заклади кумисолікування, водолікування; лікували хворих дозованими річковими купаннями; до їх послуг були пневматичні та інгаляційні апарати.
Будинок кумисолікувального закладу в Славуті зберігся до наших днів.
Ймовірно, Леся Українка з Климентом Квіткою та його родичами перебувала в Славуті десь з другої декади липня до кінця першої серпня 1904 року (вірш «Скрізь, де не гляну, сухі тумани розляглися…» має помітку: 15/VIII [1904], Зелений Гай).
Цілком імовірно, що принаймні один твір — «Спогад з Євпаторії», датований за автографом 27 липня 1904 року, — Леся Українка написала в Славуті, коли душу заполонили спогади про любого брата Михайла.
Нагадаємо, шепетівською мінеральною водою лікували навіть жіночі хвороби та істерію.
Залишити відповідь