Командир Січових Стрільців отримав поранення в Шепетівці

Командир Січових Стрільців отримав поранення в Шепетівці

10–12 липня 1919 року у районі Лянцкоруня відбулась чергова реорганізація Січових стрільців. Корпус СС було переформовано в групу у складі двох дивізій (10-ї та 11-ї) — відповідно до загальноармійської організації. Командувачем групи залишався отаман Є. Коновалець, начальником штабу — полковник М. Безручко. 10-у дивізію очолив сотник І. Рогульський. Вона складалася з 3 піших і 3 гарматних полків, кінної сотні й технічного куреня.

Відпочинок і переформування Січових стрільців тривали близько двох тижнів. Перехід Галицької армії за Збруч 16–18 липня 1919 року змінив стратегічну ситуацію в регіоні на користь української армії.

Українські війська, маючи тепер чисельну перевагу над противником, перейшли до загального контрнаступу, у якому взяла участь і 10-а дивізія І. Рогульського.

28 липня 10-та дивізія СС визволила Фельштин, а 29 липня — Чорний Острів і Миколаїв. Більшовики в цих боях зазнали важких втрат. Згодом, у серпні — вересні 1919 року, взаємодіючи з 2-им корпусом УГА А. Вольфа, дивізія приймає участь у звільненні Шепетівщини, Полонщини.

20 серпня 10-а дивізія СС вже вела бої за м. Новоград-Волинський, який вдалося визволити від більшовиків лише 5 вересня. Однак наступний бій за Коростень був невдалий. 18 вересня 10-а дивізія Січових стрільців змушена були відступити до Полонного, де перебувала аж до 18 жовтня.

У листопаді 1919 року І. Рогульський перейшов до Української Галицької армії. Згодом у її складі Іван Рогульський перейшов на бік більшовиків і був референтом при штабі 3-ої бригади Червоної Української Галицької армії у Вінниці. Тоді ж вступив до КП(б)У. Навесні 1920 року Іван Васильовича призначають командиром 1-го полку 4-ї бригади УГА отамана Шеперовича, яка незабаром перейшла до складу Дієвої армії УНР під командуванням М. Омеляновича-Павленка. У квітні 1920 року на чолі полку був поранений у бою під Вапняркою.

У травні 1920 року І. Рогульський перевівся до 6-ї Січової дивізії Армії УНР. Очолив 47-й стрілецький курінь. 5 червня 1920 року у бою під Теплою дістав важке поранення. 25 червня 1920 року, після лікування Іван Васильович знову повертається на посаду командира 47-го куреня 6-ї Січової дівізії Армії УНР. Станом на 10 листопада 1920 року його було долучено до штабу 16-ї бригади 6-ї Січової стрілецької дивізії Армії УНР.

Через деякий час евакуювався до Польщі, довго лікувався в Познані. Восени 1921 року під іменем Олександра Івановича Марчука виїхав до України, у рідне село Голуботів. Влаштувався вчителем у місцевій школі.

У 1922 року Іван Рогульський звернувся до Українського повноважного представництва у Варшаві з проханням повернутися до радянської України. Його прохання підтримав агент ЧК-ДПУ і провокатор К. Максимович, який на той час працював у представництві. З ним І. Рогульський був знайомий з часів спільної служби в Легіоні Січових стрільців. Наступного року такий дозвіл він отримав і повернувся до дружини в Миргород.

У 1925 році переїжджає до Харкова, де працює чорноробом на будівництві. Згодом, за допомогою К. Максимовича повертається до Миргорода.

У 1928 році Іван Васильович переїжджає до Лубен. Працював викладачем у місцевому кооперативному технікумі. 29 березня 1931 року, за участь у контрреволюційній організації «Український національний центр», І. Рогульського було заарештовано.

Провина І. Рогульського полягала в наступному:

  1. У приватних розмовах він засуджував лінію комуністів на знищення селянства і перетворення його на найманих робітників у період суцільної колективізації.
  2. У 1927 році артилерійський полк 75-ої стрілецької дивізії на підставі рішення Миргородського райвиконкому зайняв приміщення торгово-промислової профшколи, якою завідував І. Рогульський. З цього приводу у розмові з колегами він заявив: «Червона армія руйнує осередки української культури». Через інформатора висловлювання відразу стало відомим чекістам.

Засуджений Особливою нарадою при Колегії ДПУ УСРР 21.02.1932 за ст. ст. 54–11, 54–2 КК УСРР до 3 років позбавлення волі. Але згодом покарання замінили на розстріл.

17 липня 1989 року Полтавською обласною прокуратурою був реабілітований.

Поділитися посиланням:
FacebookTelegramViberWhatsAppXThreads

Підписатися на наші новини у месенджерах:

Новини партнерів


2 коментарі до статті «Командир Січових Стрільців отримав поранення в Шепетівці»

  1. Володимир коментує:

    А що він доброго зробив для міста????Ну поранили,давайте ще йому десь камінець поставимо!!!Наша ж влада поставила камінець,де покакав кінь пеплюри)))))

  2. В коментує:

    Містечко взагалі то військо УНР залишило аж після “травневих свят”, а не наприкінці квітня.


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Я ознайомився/лася та погоджуюся з Правилами коментування та Політикою конфіденційності

Теґи публікації


Вам також може бути цікаво


Документ, що випередив час: чому Конституція Орлика досі дивує світ
3-річного Леона, наймолодшого виконавця «Ой, у лузі червона калина», прихистили селяни на Хмельниччині
Хмельничанин Кость Місевич був державни­ком до шпіку костей
Шепетівчани приєдналися до відзначення річниці найбільшого бою УПА

Читайте у цій рубриці


Exterior view of a white Orthodox church complex with arched gateway and surrounding fence, trees in the background.
Black-and-white photograph of a brick two-story warehouse with loading docks and several trucks parked in front, with a few people near a small white service truck.
Stone church with a tall central tower and steep gabled roof, surrounded by leafless trees and a wooden fence.
Old industrial building with a tall smokestack on a rocky hill, in a black-and-white landscape sketch.
FacebookTelegramViberWhatsAppXThreads