Командир Січових Стрільців отримав поранення в Шепетівці

Командир Січових Стрільців отримав поранення в Шепетівці

Іван Васильович Рогульський був одним з найкращих офіцерів у війську УНР. Військова доля закинула його і до Шепетівки.

Командир Січових Стрільців отримав поранення в Шепетівці

Народився чоловік 5 жовтня 1892 року в селі Голобутів Стрийського повіту Галичини. Батьки Івана, Василь і Ванда, були службовцями. У 1884 році вони одружилися і мали 12 дітей. Четверо з них нажаль померли у малолітньому віці.

Навчався майбутній полководець у Стрийській гімназії. Після її закінчення навчався в учительській семінарії, яку успішно закінчив. На початку серпня 1914 року Іван Рогульський добровольцем пішов до айстро-угорської армії. Був бійцем у Легіоні Січових Стрільців. 27 березня 1915 року І. Рогульського підвищено до звання фенриха (прапороносець, прапорщик). Спочатку був командиром чоти (взвод), згодом — сотні (рота), ще пізніше — окремого технічного загону.

У вересні 1916 року, в бою під Потуторами, Іван потрапив до російського полону, перебував у таборі для військовополонених у Симбірську.

Командир Січових Стрільців отримав поранення в Шепетівці

Після звільнення з полону, у листопаді 1917 року, чоловік вступив до Галицько-Буковинського куреня Січових стрільців.

З 1 березня 1918 року Івана Рогульського призначають командиром 3-ї сотні 1-го куреня 4-го (1-го) Січового полку військ Центральної Ради. Після розформування полку німцями 30 квітня 1918 р. виїхав до Запорізької дивізії, де очолив 10-у сотню 3-го Січового куреня 2-го Запорізького полку.

Наприкінці вересня 1918 року, після отримання дозволу гетьмана П. Скоропадського на формування Окремого пішого загону Січових стрільців, Іван Васильович переїжджає разом із куренем до Білої Церкви, місця формування загону. В цей час він командує 1-ю сотнею Окремої групи полковника Р. Сушка. Згодом, підтримуючи Директорію, бере участь у бою з гетьманськими військами під Мотовилівкою. У 20-х числах листопада 1918 року у боях з гетьманцями під Жулянами І. Рогульський був поранений.

З середини грудня 1918 року Іван Васильовича знову призначають командиром 1-го полку Січових стрільців.

У січні 1919 року, не зважаючи на буремні події в Україні, І. Рогульський вирішує одружитися з Марією Бакало, з якою раніше познайомився в Києві. Весілля відсвяткували у Миргороді.

Наприкінці січня 1919 року більшовицькі частини зі сходу розпочали наступ на Київ. У зв’язку з цим командування Корпусу Січових стрільців наказує 1-му, 4-му та Лубенському кінному полку СС під загальним командуванням І. Рогульського виступити із Києва на Семиполки. Група мала блокувати ворогові доступ до столиці з півночі, поки до неї не повернеться з Полтавщини ударна група СС сотника Р. Сушка. Група отамана І. Рогульського мала понад 2 тис. вояків; на цьому ж напрямку їй протистояли понад 4 тис. бійців ворога. В ході боїв більшовики 1 лютого захопили Бровари і наступного дня почали обстрілювати Київ гарматним вогнем. Війська І. Рогульського були змушені відступити під Київ, до Микільської Слобідки. У ніч 3 на 4 лютого група без боїв відступила у район Горенич.

Наприкінці лютого 1919 року частини Січових стрільців було вирішено перевести в район Проскурова-Старокостянтинова для відпочинку та реорганізації.

У 20-х числах березня 1919 року, після відпочинку, 1 полк І. Рогульського, разом з іншими частинами Корпусу Січових стрільців, веде бої за м. Бердичів. Однак після кількох невдалих спроб заволодіти містечком, з втратами, полк Рогульського змушений відступити до Шепетівки. Цей населений пункт мав важливий стратегічний залізничний вузол. Саме тому командування військ УНР на початку квітня веде приготування до його оборони.

В той час 1-й піший полк, підкріплений гарматним полком, обороняв південну околицю м. Шепетівки та ст. Шепетівка-Подільська. 12-го квітня ранком ворог при підтримці гармат і бронепотягів розпочав наступ по всьому фронту. Особливо важкі бої відбувалися на південній околиці Шепетівки, на позиціях 1-го полку Січових Стрільців. Опівдні ворожі частини вдираються на ст. Шепетівка-Подільська. Зважаючи на це 1-й полк Січових стрільців уводить у бій свій резервний курінь і сотню пішої розвідки (добірні стрільці і старшини). Перейшовши у контрнаступ, частини 1-го полку вибивають ворога зі ст. Шепетівка-Подільська та, переслідуючи його, займає населені пункти Плесна й Красносілка. Залишивши в цих селах свою залогу, вночі стрільці повертаються на старі позиції, які знаходилися на околиці м. Шепетівки.

17 квітня 1919 року, на околиці Шепетівки, Івана Рогульського було важко поранено. Командування полком перебрав на себе один з командирів куреня. Не дивлячись на героїзм стрільців під час оборонних боїв за Шепетівку, все таки містечко змушені були залишити. В цей час 1 полк Січових стрільців відступає за р. Горинь.

Поділитися посиланням:
FacebookTelegramViberWhatsAppTwitter

Новини партнерів


2 коментарі до статті «Командир Січових Стрільців отримав поранення в Шепетівці»

  1. Володимир коментує:

    А що він доброго зробив для міста????Ну поранили,давайте ще йому десь камінець поставимо!!!Наша ж влада поставила камінець,де покакав кінь пеплюри)))))

  2. В коментує:

    Містечко взагалі то військо УНР залишило аж після “травневих свят”, а не наприкінці квітня.


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Я ознайомився/лася та погоджуюся з Правилами коментування та Політикою конфіденційності

Теґи публікації


Вам також може бути цікаво



Хмельничанин Кость Місевич був державни­ком до шпіку костей
Шепетівчани приєдналися до відзначення річниці найбільшого бою УПА
Коли в Шепетівці почали називати вулиці на честь діячів Української революції?

Читайте у цій рубриці



Полонне будували як ідеальне місто
У грудні 1917-го на теренах Шепетівщини українська армія воювала з більшовиками
Голодомор на Полонщині: спогади вчительки, що входила у бригаду з «викачки хліба»
У Шепетівці від голоду помирали здебільшого приїжджі, яких ховали у яру
Хмельничанин Кость Місевич був державни­ком до шпіку костей