Таємниці Судилкова: як понад 300 років єврейська громада формувала життя села
У рамках проєкту «Історія сіл Судилківської ТГ» Судилківська сільська рада Шепетівського району знайомить мешканців із минулим населених пунктів громади. Мета ініціативи — сформувати уявлення про традиції, зберегти пам’ять про звичаї, побут і культурну спадщину, а також підвищити рівень поінформованості місцевих жителів про історичний розвиток рідного краю.
Одним із відеовипусків проєкту стала розповідь учителя історії Дмитра Борилюка про єврейську громаду Судилкова — спільноту, що понад три століття жила поруч із місцевими родинами і була невіддільною частиною життя села.
Перші згадки та стрімке зростання громади
У відеосюжеті Дмитро Борилюк розповідає про багату та маловідому сторінку минулого — історію єврейської громади Судилкова. Її спадщина є надзвичайно цікавою, легендарною та сповненою подіями, адже понад 300 років євреї жили поруч із предками сучасних судилківчан, формуючи разом культуру та побут місцевості.
— Зараз, на жаль, про історію, про побут, про культуру та вірування євреїв нагадують лише залишки старого єврейського кладовища з напівстертими єврейськими письменами. Воно розташоване на території біля нашого теперішнього ставка Млинський, — зазначає Дмитро.
Щодо перших згадок про євреїв, вони датовані ще XV століттям. Зокрема, згідно документів, у 1765 році в містечку Судилків нараховувалося 395 євреїв. Згідно всеросійського перепису 1847 року, євреїв вже тут є 1207 осіб.
— Чим зумовлене така стрімке зростання єврейського населення в цьому краї? А тим, що наше містечко Судилків знаходилося на перетині важливих торгівельних шляхів, мало перспективи для економічного розвитку, для ведення власного приватного бізнесу, — пояснює історик.
Єврейські родини займалися власним життям, відкривали свої крамниці, укладали договори, контракти, розвивали приватний бізнес.
Згідно даних переказів та старожилів, колись, в давнину, навіть в ХХ столітті, вся центральна частина Судилкова була зоною комфортного проживання євреїв. Тут майже через хату розміщувалися єврейські крамниці. В народі їх називали «єврейськими лавками»: тут продавали, купували, обмінювали різні товари.
Синагога та судилківські банячки
— Євреї жили за законами Тори. Це, по-нашому, Біблія, знання якої передавали з покоління в покоління. У центрі Судилкова колись стояла велична синагога, при якій діяла релігійна школа. Сьогодні на її місці — магазин «Меридіан», — йдеться у відеосюжеті.
Своїми спогадами про єврейську громаду поділився житель Судилкова Степан Якович Молоток. За його словами, його батько добре знав місцевих євреїв, адже нерідко перевозив їх через яри та балки.
— У Судилкові тоді було море євреїв, — пригадує чоловік. — Батько завжди застерігав: «Хоч мати з ними діло — май серйозне». Бо вони, з однієї сторони, добрі, а з другої сторони, як тільки є можливість тебе «накрити» — «накриють». Такі вони…
Степан Якович розповідає, що колись у Судилкові стояла велика синагога. Її масивні стіни були настільки міцними, що навіть під час розбирання будівлі люди ледве справлялися з роботою.
— Там євреї молилися, це була їхня святиня», — згадує чоловік.
Окремо він пояснює і походження вислову «судилківські банячки». За його словами, це лише жартівлива назва: насправді баняки виготовляли не в Судилкові, а в Шепетівці. Сам Степан Якович певний час торгував ними в селі.
Промисли та підприємництво єврейської громади
Промисловість і різні промисли Судилкова тісно пов’язані з єврейською общиною. Вони ведуть свій початок з Х століття і аж до Другої світової війни.
— Зокрема, в Х столітті згаданий завод єврея Сандлера, тобто гарбарня. По-нашому — підприємство з обробки шкіри. За свідченнями старожилів, гарбарня розміщувалася в центрі сучасного Судилкова і запах шкіри від неї було чути майже на пів села. Продукція гарбарні користувалася великим попитом, оскільки сюди приїздили торгівці з різних куточків краю, укладали договори і купляли товари, але замовлення потрібно було робити за місяць чи за два наперед, — каже Дмитро Петрович.
Також ще одним з відомих промисловців і євреїв Судилкова був Бухман. Він володів лісопильнями, тартаками, по-колишньому, тобто деревообробними підприємствами.
— Одна з таких великих лісопилень була розміщена на території сучасного нашого району Колонія. Там виготоляли різні вироби: дошки, брус, паркет, спеціальні діжки для Шепетівського цукрового заводу і діжки для Судилківського винокурного заводу, — додає історик.
Перед війною в ХХ столітті також згаданий єврей Шмуел або Шмуль. Він володів цехом хутряних виробів. Саме євреї, кажуть старожили, навчили місцевих майстрів шити шапки.
Судилків — один із центрів хасидського руху
Судилків, як і Славута, у той період належав до провідних центрів релігійного й культурного життя єврейської громади. Це був один із великих осередків хасидського руху:
— Ми всі дуже добре знаємо хасидів. Їх ми можемо ідентифікувати по одягу. Вони носять широкі чорні широкополі шляпи, чорні жилетки, білі сорочки та довгі пейси, смужки волосся по обох висках. Щороку вони приїжджають до нас восени в Умань на паломництво. З Судилкова походить багато євреїв-хасидів або навіть і равинів, тобто їхніх священників. Серед них варто згадати Моше Хаїм Єфраїм, Боруг Меджибуч та Хаїм Хороденка. Зокрема, Моше Хаїм Єфраїм, хоч і народився в Острозі, але довгий час із сім’єю проживав у Судилкові. Мав тут свої справи, а потім став священником. Його проповіді за законами Тори користувалися великою популярністю, послухати їх приїздили в Судилків тисячі євреїв. Його книга «Прапор Єфраїма» була доволі популярною серед хасидів краю.
Ще однією гордістю євреїв було виробництво таласів.
— Талас — це спеціальний молитовний шарф прямокутної форми з чорними смужками та китицями по краях. Ним чоловіки-євреї покривають голову, коли моляться або ідуть на службу до синагоги. Саме євреї Судилкова виготовляли напрочуд гарні таласи. І це була ціла процедура. Спеціальну тканину замовляли і привозили з польського місця Лодзь. Кваліфіковані єврейські ткачі робили таласи, а потім купці продавати їх по всіх куточках України, — йдеться у спогадах.
Трагедії ХХ століття та знищення громади
Події ХХ століття, зокрема 1917 рік або революційний переворот в Росії внесли негативний вклад в історію євреїв не тільки Судилкова, але й всієї України. Документально зафіксовано про великі єврейські погроми у 1919 році. Саме відтоді єврейська громада починає помалу покидати Судилків.
Остаточна крапка в історії євреїв була покладена в часи радянізації 1930-років і зокрема під час Другої світової війни. Тоді ж німцями було зруйновану єврейську синагогу, більшість єврейських будинків, а самі євреї були або розстріляні, або відправлені в концтабори чи в ГЕТО. Єврейська громада емігрувала в країни Європи та в Сполучені Штати Америки.
Житель Судилкова Віктор Якович Васик ділиться спогадами про минуле свого села. За його словами, колись тут проживала численна єврейська громада, яка займалася бізнесом і суттєво впливала на життя містечка:
— До нас приїжджали навіть з околиць, за 7–10 кілометрів, із Шепетівки. Після того, як євреї виїхали, містечко занепало.
Крім того, Віктор Якович зазначає, що євреї завжди дбайливо оберігають пам’ять про своїх предків.
— Де б вони не були, їхні могили зберігаються століттями. Пам’ятники міцні та надійні, їх нелегко зруйнувати — хіба що технікою, та це вже буде по-варварськи», — зауважує він. — Таке ставлення свідчить про глибоку повагу до праху родичів і поколінь. І наявність єврейського кладовища у Судилкові підтверджує, що колись тут проживала численна єврейська громада з власною культурою та традиціями. Пам’ятники стоять століттями там, де поховані їхні родичі, і це зберігає пам’ять про них для наступних поколінь.
Історія відомого Бориса Шварца
У відеосюжеті також згадується про відому людину — єврея, який походить із Судилкова. Це був Борис Шварц. В дитячому віці він переїздить за океан і стає відомим у ХХ столітті актором, режисером та продюсером, зокрема, єврейської культури або єврейського театру. Його роботи тривалий час знімалися та транслювалися у Голлівуді.
— Такою цікавою і неординарною є історія єврейської громади, найбільшої після українців, громади мого рідного села Судилків, — підсумовує Дмитро Борилюк.
— публікація містить фотогалерею;
— публікація містить відеоматеріали;
— матеріал опублікований на правах реклами;
— посилання на коментарі.
Дядько у відео заговорився, в ви переписали.. Скажіть, будь ласка, є різниця між місцем комфортного проживання і місцем компактного проживання?