Для воїна із Шепетівки найсерйознішим випробуванням у житті стали бої за Бахмут

Він — небагатослівний герой, але його очі говорять більше, ніж слова. Віталій Асєєв (позивний «Алабай») — родом з Хмельниччини, міста Шепетівки. У «САФАРІ» вступив у перші дні повномасштабного вторгнення.

«До цього участі у воєнних діях я не брав. Але після 24 лютого вирішив: хто, як не ми, зможемо захистити нашу Україну, наших рідних і близьких. Усі хлопці у нашому полку — професіонали своєї справи і справжні патріоти», — говорить Віталій.

Серед найбільш відповідальних та складних операцій за рік, що минув, він виділяє дві — звільнення Ямполя та бої під Бахмутом.

Бійці «САФАРІ» успішно штурмували Ямпіль і зайшли першими в місто, встановивши над його адміністрацією український прапор. Потім була зачистка міста від російської нечисті.

«Звичайно, був гордий за себе і за своїх побратимів, що повернули Ямпіль під контроль України, — зізнається «Алабай». — Страх під час таких надскладних випробувань присутній у кожного, так само як і адреналін. Це нормально».

Справжнім тестом на мужність для нього і для його побратимів став Бахмут.

«Це були бої на околицях міста — ми штурмували вагнерівські позиції. У запеклому бою був поранений наш командир роти — «Ствол». Ми тоді потрапили під мінометний обстріл. Я ж отримав контузію…»Після цього Віталію довелося довго відновлюватися, але після одужання він не зрадив своєму покликанню. Не сумнівався ані хвилини, щоб продовжувати справу — бити ворога.

За особисту мужність і відвагу, проявлені під час виконання бойових завдань, Віталій Асєєв був нагороджений вищою відзнакою Національної поліції України «Знаком Пошани».

«Завжди відчуваю підтримку моєї родини — дружини, мами, сестри, а також сина — Віталія-молодшого, якому в квітні виповниться три рочки. Моя мрія — зробити все для того, щоб коли мій син підріс, Україна була квітучою та вільною від російської нечисті. Нехай наступні покоління українців не бачать того, що бачимо зараз ми».

Поділитися посиланням: