Громадський форум «За українську мову» дістався Шепетівки

Днями у місто Шепетівку в рамках просвітницького проекту «За українську мову» завітали професор Національного університету «Львівська політехніка» Ірина Фаріон та українська письменниця Лариса Ніцой. Спікерами на всеукраїнському мовному форумі також стали Георгій Філіпчук, перший заступник голови Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка, та Назарій Чепко, доброволець, учасник оборони Донецького аеропорту.

На початку форуму міський голова Михайло Полодюк привітав поважних гостей та звернувся зі вступним словом до слухачів:

— Я радий вітати всіх присутніх, що зібралися з такої нагоди. Щоденно, нарікаючи на негаразди вдома, забуваємо про духовне. Клопочемося про побутові речі, а щодо мовного питання думаємо, що у нас в цьому плані все гаразд. Приємно, що цим питанням зацікавилися, як працівники культурної сфери, так і держслужбовці.

Далі міський голова передав слово спікерам.

Мовний фронт — найкривавіший

Ірина Фаріон, привітавшись із слухачами, вшанувала хвилиною мовчання Героя України Миколу Дзявульського:

— Для мене, передусім, Шепетівка — це місто Героя Небесної Сотні Миколи Дзявульського. Це — не перший мій візит у Шепетівку, в 2006 році зустріч відбувалася в музеї добре вам відомого чоловіка, я вже його забула.

Доктор філологічних наук Фаріон значну частину розмови присвятила історії боротьби однієї націоналістичної сили за статус української мови на рівні державному — скасування закону Ківалова-Колісніченка від 24 лютого 2014 року:

— Ви думаєте це все минуло? Ні, воно кривавить і сьогодні, а форма цієї крові — називається мова. Тому що найосновніший фронт, який сьогодні відкрито, — це саме мовний.

Також пані Ірина звернула увагу учасників і на коріння цієї проблеми в сьогоденні:

— Ми не читаємо класики української літератури, спитайте будь-кого з перехожих, які твори Івана Франка їм відомі, окрім «Захара Беркута» та «Перехресних стежок»? Основна наша місія сьогодні — актуалізація політологічної, літературної та мистецької класики, тому що вона — основа основ.

Я вже хочу жити в українській Україні

Питання захисту української мови, як єдиної державної, лише за останній рік послужило сюжетом для новин в засобах масової інформації. Неабиякого резонансу набрав скандал, коли продавчиня супермаркету відмовилася державною мовою обслуговувати покупця, зокрема, письменницю Ларису Ніцой:

— В купе заходить дівчина і каже: «білєтікі? кофє, чай ішьо штота?». Я їй відповідаю, що мені, будь ласка, українську мову. Відповідь: «А ета інструкциєй нє прєдусморєна». На що я їй кажу: «Ви у публічному просторі і надаєте мені послугу, то ж, будь ласка, надайте на залізниці мені послугу українською мовою. Мені будь-яка українська мова краща, ніж ваша красівая московська». Їду далі в потягу і думаю, що ще з нами мають зробити ці москалі, щоб ми припинили переходити на їхню мову?

Саме ця громадська діячка стала прикладом для багатьох українців, як потрібно, подекуди зі скандалом стояти на захисті рідної мови. Наразі є потреба її просто вимагати, так як це зробив львів’янин Святослав Літинський. В судовому порядку чоловік зобов’язав сайт з продажу одягу перекласти українською мовою. Саме Святослав отримав перший в Україні паспорт без російської мови. Окрім цього, через суд Літинський домігся від «ПриватБанку» надавати виписки та чеки українською мовою.

— Добитися, що б іноземна компанія дотримувалася законів України набагато легше, ніж витребувати дотримання законів у нашої продавчині в нашому магазині. Я хочу жити вже в українській Україні, — розповіла Лариса Ніцой.

Після виступів спікери приєдналися до книжкової раптівки «Подаруй бібліотеці улюблену книгу українською мовою», презентувавши для міських бібліотек літературні новинки та цікавинки.

Учасники на шепетівському міському форумі ухвалили резолюцію, у якій йдеться про необхідність підтримки українських книговидавців та пропаганду державної мови у школах та вишах.

Поділитися посиланням



1 коментар до статті «Громадський форум «За українську мову» дістався Шепетівки»

  1. Віктор коментує:

    Обніміться ж, брати мої !
    В Україні фактично почалася передвиборча кампанія. Не дивно, що політичні партії, які планують брати участь у виборах, почали боротьбу за істеблішмент (даруйте за чужоземне слово). Не стала винятком і ВО «Свобода». Активні члени політради цієї організації Ірина Фаріон та Лариса Ніцой, спільно з однопартійцями відвідали місто Шепетівку, Хмельницької області., де взяли участь у форумі української мови. Заздалегідь зазначу, що надто поважаю І. Фаріон та Л. Ніцой, поділяю їх громадянську позицію щодо розвитку української мови в суспільстві, захоплююсь їх вмінням виступати перед громадськістю та їх ораторською майстерністю.
    Все добре і чудово, якби не одне «але». Це стосується демонстрації явно принизливого ставлення до інших учасників виборчих перегонів (хоча про самі вибори фактично не йшлося), а саме членів іншої політичної партії – організації «Самопоміч». Називаючи прізвища багатьох депутатів від вказаної партії, доповідачі так критикували їх позиції щодо змісту пропонованих проектів Законів про українську мову, що у слухача явно формувалася думка про те, що депутати «Самопомочі» являються такими собі «тупуватими» і зовсім не розуміють суті державницької політики стосовно місця і ролі української мови в теперішній та майбутні часи.
    Відверто кажучи, боляче мені було спостерігати за ходом форуму. Впевнений, що не тільки мені. Так і хотілося звернутись до поважних мною (підкреслюю це повторно) столичних гостей форуму: не ганьбіть своїх побратимів, які, як і ви, теж являються патріотами своєї Вітчизни. І коли ваші погляди на окремі питання стосовно подальшої розбудови держави в тій чи іншій мірі різняться – умійте домовлятись, знаходити компроміс, принаймі не ганьбіть їх привселюдно. Ви ж брати! Тож обніміться, брати мої!!!


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


Теґи публікації


Вам також може бути цікаво



Читайте у цій рубриці