У присутніх одразу заблищали сльози: поетеса із Шепетівщини виступила в Національному музеї літератури України
У Національному музеї літератури України на виставці, присвяченій Максиму Кривцову «Візьми лиш за руку мене і стисни як зброю» в рамках програми «Ритми і рими війни» відбувся творчий вечір поетеси, авторки трьох поетичних збірок, лауреатки національних та міжнародних премій, членкині НСПУ, волонтерки Олени Іськової-Миклащук.
Як зазначає сама авторка:
«Для мене Україна — це Всесвіт. Закохавшись з дитинства в красу рідного краю, не можу спокійно дивитися на події, які нищать найкращих синів Батьківщини. Коли вже несила терпіти цей біль, то він виливається у римовані рядочки».
Пані Олена — дружина воїна ЗСУ, який захищає Україну з 2014 року. У 2014–2015 роках багато писала про війну:
«Я намагалась донести до людей, що війна триває, люди гинуть і руйнується життя, тому мої вірші були такими болючими та важкими… Я бачила війну в очах свого чоловіка! Я слухала його і, коли він засинав, я писала поезію».
Як тільки авторка почала читати свої поезії, в очах присутніх одразу заблищали сльози. Вірші пані Олени пробирали до глибини душі, кожен твір пронизаний щемливою любовʼю до свого чоловіка-захисника та переживанням за його життя та долю України.
Далі до слова був запрошений композитор, виконавець пісень Ігор Якубовський з піснею на слова Олени Іськової-Миклащук «4.5.0.» та власною піснею «Українська віра». Пан Ігор розказав, що з творчістю поетеси познайомився в березні 2022 року, коли вона виклала поезію «4.5.0.» у фейсбуці.
«Я той вірш відчув, той діалог між дружинами і воїнами — він особливий. Настільки вона мене глибоко зачепила, що я написав пісню і протягом кількох днів записав і виклав у фейсбук».
Наступними до слова були запрошені письменниця Ксенія Нестеренко та поетеса Лілія Батюк-Нечипоренко. Пані Ксенію зачепила неймовірно глибока поезія Олени, що проникає у саму душу, а також вона прочитала власні вірші «Ти лишився жити» та «Давай побудуємо хижку…». Пані Лілія прочитала одну власну поезію «Танцюй, моя дівчинко» та заспівала пісні «Намалюй мені ніч» і «Як тебе не любити, Києве мій». Її спів охоче підтримав весь зал…
На завершення виступив соліст Національної заслуженої капели бандуристів України імені Г. І. Майбороди Андрій Міцай, який замість тисячі слів вирішив сказати лише одне — «дякую» пані Олені та її чоловіку. Прочитав поезію Василя Симоненка «Можливо, знов загримлять гармати» та виконав на бандурі «Кленову баладу».
Довідково
Олена Іськова-Миклащук — народилася у селі Вербівцях, що у Шепетівському районі. За освітою — філолог, закінчила Рівненський державний гуманітарний університет за спеціальністю «Педагогіка і методика середньої освіти. Українська мова і література», здобула кваліфікацію вчителя української мови і літератури та мови (німецька) і зарубіжної літератури. Працювала вчителем німецької мови та з 2010 — заступником директора з навчально-виховної роботи рідної Вербовецької школи.
Свого часу жінка увійшла до 5-ки ста кращих поетів-освітян України за підсумками конкурсу «Поетичні таланти української освіти».
— публікація містить фотогалерею;
— публікація містить відеоматеріали;
— матеріал опублікований на правах реклами;
— посилання на коментарі.
Залишити відповідь