На Шепетівщині невдовзі стартує сезон полювання на хутрових та парнокопитних

На Шепетівщині невдовзі стартує сезон полювання на хутрових та парнокопитних

В мисливських угіддях Шепетівського району незабаром відкриється сезон полювання на хутрових та парнокопитних тварин, а саме з 7 листопада. Дуже важливо контролювати якість туш добутої дичини під час полювання.

Упродовж останніх десятиліть особливо гостро відмічається згубна діяльність людства на навколишнє середовище, що зокрема призводить до скорочення чисельності диких тварин, зміні ареалів і кормової бази окремих видів. Як один з результатів таких процесів — виникнення спалахів хвороб, часто нетипових для конкретних природних територій.. Зазвичай про власне здоров’я ми думаємо замало або запізно, проте жоден з нас аж ніяк не бажає стати джерелом серйозних проблем для своїх близьких.

Серед низки антропозоонозів (хвороб спільних для тварин і людей) першочергово слід виділити сибірську виразку, сказ, трихінельоз, лептоспіроз, бруцельоз, ехінококоз тощо. Вірогідність зараження такими хворобами різко зростає відразу після відстрілу інфікованих тварин. В першій групі ризику мисливці котрі беруть участь у попередньому огляді, транспортуванні та оббілуванні туші. Зараження тут може відбуватися через свіжі подряпини чи мікротріщини на руках, кровосисних комах, нехтування правилами особистої гігієни. В наступній групі — всі решта, хто споживатиме свіжину, особливо, як у нас ведеться, нашвидку приготовану. У зв’язку з цим не зайвим буде більш детально ознайомитися з основними правилами ветеринарно-санітарної експертизи та оцінки продуктів забою дичини.

Отже, згідно чинного законодавства, розробку туш диких тварин і ветсанекспертизу м’яса та інших продуктів забою необхідно здійснювати на спеціально обладнаних у мисливських господарствах майданчиках. Туші відстріляних тварин доставляють на такі пункти не пізніше двох годин з моменту добування. При неможливості своєчасної доставки видалення внутрішніх органів і обробку туш проводять на місці відстрілу. Відходи, отримані в процесі первинної обробки туш (кров, шлунково-кишковий тракт тощо), необхідно знищити шляхом закопування або спалювання.

При постачанні м’яса диких тварин заготівельними організаціями ветеринарно-санітарну експертизу проводять спеціалісти державних установ ветеринарної медицини безпосередньо на спецмайданчиках мисливських господарств; а в разі добування мисливцями — у державних лабораторіях ветеринарної медицини, районних (міських) лікарнях ветеринарної медицини або в державних лабораторіях ветсанекспертизи на ринках.

Для здійснення ветеринарно-санітарного огляду з туш диких тварин повинна бути знята шкіра і видалені внутрішні органи. Для огляду разом з тушею повинні бути доставлені голова і внутрішні органи, а саме: серце, легені, печінка, селезінка та нирки. При оцінці продуктів забою диких тварин вирішальними є час і спосіб їх добування. Якщо смерть тварини настала в результаті «чистого» відстрілу, то м’ясо до споживання допускають без обмеження. Якщо після вогнепального поранення смерть тварини настала не відразу, а після тривалого переслідування і добування, а також при видаленні внутрішніх органів пізніше двох годин із моменту позбавлення тварини життя, то продукти забою використовують за результатами мікробіологічного і біохімічного досліджень.

Для особистої безпеки кожен мисливець повинен володіти елементарними навичками попереднього поверхневого огляду туш, що відповідно потребуватиме певних знань анатомії відстрілюваних тварин. Огляд туш дичини методично не відрізняється від оцінки туш відповідних видів свійських тварин. Проте все ж потрібно врахувати ряд специфічних особливостей. Зокрема, знекровлення туш диких тварин, порівняно з тушами свійських, значно менше, поверхневі судини наповнені кров’ю. Тому в дичини після зняття шкури м’ясо червоного кольору. Через три-чотири години воно часто темніє і в результаті окислення міоглобіну набуває синьо-фіолетового відтінку.

При огляді туш дичини особливого значення набуває аналіз стану лімфовузлів. Лімфатичні вузли круглої або овальної форми, різної величини, на поверхні сіро-білих відтінків. У молодих тварин вони відносно більші, ніж у дорослих. Лімфатичні вузли, розміщені поряд з вогнепальними ранами можуть бути гіперемійовані, темно-червоного кольору, їх тканини переповнені кров’ю. У тварин, добутих з-під тривалого гону, набряклість лімфовузлів, що збирають лімфу з кінцівок — норма. Вони збільшені, пухкі, на поверхні розрізу блідого кольору. Не меншу увагу слід приділити оцінці тканин внутрішніх органів. Їх промацують і оглядають ззовні та у розрізі. Першочергово це стосується легень, печінки та селезінки. Опісля оцінюють стан шлунку і кишківника.

Як у поверхневих так і в глибоких їхніх шарах можуть спостерігатися різні патологічні та запальні процеси. Слід завжди пам’ятати, що виражену патологоанатомічну картину, властиву для певної хвороби, у диких тварин вдається спостерігати вкрай рідко. Це пов’язано з тим, що тяжко хворі особини як-правило стають здобиччю хижаків або не виявляються взагалі. Частіше у відстріляних тварин слід очікувати хворобу, що протікає в початковій чи латентній стадії, коли патологічні зміни слабко виражені і тому малопомітні для неозброєного ока. В цьому власне й приховується основна небезпека. Тому, при виникненні найменших підозр на наявність уражень, аномальних змін тканин, тушу необхідно піддати кваліфікованому дослідженню або утилізації. Відповідно до норм, м’ясо і субпродукти диких тварин утилізуються у разі:

  • виснаження (гідремія, атрофія м’язів, дистрофічні зміни в мускулатурі);
  • жовтяничності туші, яка не зникає протягом 48 годин;
  • потоплення, забиття електричним струмом (блискавкою), замерзання, загибелі від задухи чи інших причин, забиття при зіткненні з транспортними засобами, у тому числі з ознаками поранення;
  • загнаності тварин з ознаками набряку легень;
  • наявності ознак гнильного розпаду;
  • наявності не властивого м’ясу запаху, що не зникає;
  • множинних ран і переломів кісток, синців і забитих місць, якщо неможливо провести зачищення і видалення уражених частин тушки.

Пам’ятаймо, продукти забою диких свиней, борсуків та інших м’ясоїдних і всеїдних тварин можуть нести підвищену небезпеку, тому підлягають обов’язковому дослідженню на трихінельоз

Власна поспішність або товаришів під час розроблювання туш та приготування свіжини може виявитися серйозним ворогом здоров’ю і не лише вашому. Особливо це стосується нехтування правилами ветеринарно-санітарної оцінки продуктів забою, а також тривалості та якості термічної обробки м’яса і субпродуктів дичини.

Поділитися посиланням:
FacebookTelegramViberWhatsAppTwitter

Новини партнерів


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Я ознайомився/лася та погоджуюся з Правилами коментування та Політикою конфіденційності

Теґи публікації


Вам також може бути цікаво



У селах Білогірщини збудують 4 додаткові дільниці для офіцерів громад
На Хмельниччині за кожною школою буде закріплено працівника поліції
Переваги пультової охорони Legion
В Ізяславському ліцеї деякий час була відсутня м’ясна продукція в шкільному меню
У планах МВС встановити 220 камер фотовідео­фіксації на дорогах
Пандемія коронавірусу і харчова безпека

Читайте у цій рубриці



Міський голова Шепетівки зустрівся із прийомними батьками
Як у Шепетівці подати нову заяву для отримання субсидії
У Шепетівській виправній колонії провели контрольне приготування їжі для засуджених
Шепетівські пожежники провели бесіди із любителями лісового відпочинку
У Славуті зареєстровано перший проєкт Громадського бюджету
На Ізяславщині двічі за добу палала суха трава