Шепетівка попрощалась із командиром розвідувального взводу
Сьогодні, 24 березня, Шепетівська громада провела в останню дорогу свого Захисника — Ланчука Дмитра Івановича, командира розвідувального взводу 1-го стрілецького батальйону військової частини А4594.
Дмитро народився 3 березня 1990 року у Шепетівці. Тут минули його дитинство та юність, тут він формувався як особистість. Виріс у родині педагогів — Раїси Володимирівни та Івана Дмитровича, разом зі старшою сестрою Наталією. Змалку виховувався у дусі відповідальності, працьовитості та поваги до людей.
Навчався у школі № 3 (нині гімназія № 3), де проявив себе як здібний, старанний учень із чудовою пам’яттю та любов’ю до знань. Захоплювався футболом, був активним, щирим і мав тонке почуття гумору. Дуже любив свого племінника Артема, для якого став не лише дядьком, а й справжнім другом.
Після школи здобув освіту у Рівненському інституті слов’янознавства за спеціальністю «міжнародні відносини». У 2011–2012 роках проходив строкову військову службу у Шепетівці, де зарекомендував себе як дисциплінований, відповідальний і врівноважений військовослужбовець.
Згодом Дмитро підписав контракт та проходив службу у навчальному центрі «Десна», де отримав звання молодшого сержанта. Після цього продовжив службу у складі 24-ї окремої механізованої бригади, брав участь у бойових діях на сході України, отримав статус учасника бойових дій та ветерана АТО.
«Після демобілізації у 2021 році повернувся до цивільного життя, працював, будував плани, але з початком повномасштабного вторгнення без вагань став до лав Збройних сил України. Служив у складі підрозділів ППО, виконував бойові завдання на сході держави. Згодом був направлений до 79-ї окремої десантно-штурмової бригади, а після перепідготовки — до 5-ї окремої важкої механізованої бригади, де став командиром розвідувального взводу та виконував бойові завдання на Покровському напрямку», — розповіли у Шепетівській міській раді.
29 грудня 2024 року Дмитро востаннє вийшов на зв’язок із рідними перед бойовим виходом.
30 грудня його підрозділ потрапив під ворожий обстріл у Покровському районі Донецької області.
Тривалий час він вважався зниклим безвісти…
13 березня 2026 року, після довгих місяців очікування і надії, родина отримала підтвердження: тіло Дмитра ідентифіковано за результатами ДНК-експертизи.
Йому назавжди залишиться 34 роки…
Дмитро був добрим, щирим, відповідальним, турботливим сином, братом, дядьком, другом і побратимом. Людиною, яка щиро любила життя і свою родину. І до останнього виконував свій обов’язок, відповідаючи просто: «А хто, якщо не я?»
Світлий спомин про Героя назавжди залишиться у серцях батьків — Раїси Володимирівни та Івана Дмитровича, сестри Наталії, племінника Артема, рідних, друзів і всієї громади.
Шепетівська громада щиро співчуває родині та розділяє біль цієї непоправної втрати.
Вічна пам’ять і Слава Герою.
Герої не вмирають.
— публікація містить фотогалерею;
— публікація містить відеоматеріали;
— матеріал опублікований на правах реклами;
— посилання на коментарі.
Залишити відповідь