У селі на Шепетівщині зафіксували Стрітенське диво
У переддень Стрітення Господнього, 1 лютого, в селі Плужне на Шепетівщині біля меморіальної інсталяції «Залізне серце надії» відбулася акція «Надія та Віра» — спільна молитва за зниклих безвісти та полонених українських воїнів.
Під час заходу присутні стали свідками події, яку багато хто сприйняв як особливий знак: у морозному небі над храмом з’явилася пара білих голубів — тих самих, яких випускали під час відкриття меморіалу. Цей момент став емоційним центром зустрічі й нагадав, що очікування, віра та пам’ять залишаються живими.
«Сьогодні під час нашої акції «Надія та Віра» сталося те, що неможливо пояснити логікою — лише серцем. Поки ми молилися біля «Залізного серця», а отець Юрій освячував вогонь, у морозному небі над храмом з’явилася пара білих голубів. Це були ті самі голуби, яких ми випускали в небо в день відкриття Меморіалу. Ті самі вісники, яким ми довірили нашу любов, біль і молитву. Вони повернулися. Кружляли зовсім близько, ніби прилетіли запитати: чи ми ще пам’ятаємо, чи ми ще чекаємо, чи не охололи наші серця в цю люту зиму. Для мене це був знак. Біле крило на фоні зимового неба — як привіт від тих, хто зараз у небесному війську. Як тихе запевнення: «Ми бачимо ваше світло. Ми з вами». У багатьох на очах були сльози. Бо Стрітення — це день Зустрічі. І сьогодні вона відбулася. Зустріч нашої віри з небесним благословенням. Ми віримо. Ми бачимо знаки. Ми дочекаємось», — зазначила Тетяна Савіцька-Кушнірук.
Зниклий безвісти військовослужбовець Максим
Брат Тетяни Савіцької-Кушнірук та Ірини Захарчук — військовослужбовець Максим — зник безвісти 15 січня 2023 року під час штурму на Луганщині.
За словами побратимів, під час відходу з позицій він був цілий і неушкоджений, однак згодом у документах зазначили: «зник з поля зору».
Відтоді родина не припиняє пошуків: перевіряє відкриті джерела, у тому числі й російські, однак жодної підтвердженої інформації про його долю досі немає. Попри це, сестри не втрачають віри.
У день відкриття меморіальної інсталяції Максиму виповнилося 33 роки — вік Христа. Тетяна каже, що цей збіг став для родини ще одним глибоким символом, як і те, що місцем пам’яті та молитви стала територія храму.
«Ми віримо, що він живий. Нам часто сняться сни, де він повертається додому. І ці сни — не страшні. Вони дають сили чекати далі», — розповідала Тетяна.
Історія скульптури «Залізне серце надії»
Ідея її створення належить молодшій сестрі Ірині Захарчук і стала спільним проєктом двох сестер — як особистий біль, перетворений на символ для тисяч родин в Україні.
Скульптура зображає металеве серце, пробите кулями війни. На ньому — голубка, прикута ланцюгами та з пов’язкою на очах. Серце символізує родини, що живуть у невідомості. Голубка — полонених і зниклих безвісти, які не знають дороги додому й нині не можуть бути поруч зі своїми близькими.
Інсталяцію виготовив коваль із Рівненщини — майстер, який працює в ДСНС і паралельно займається художньою обробкою металу. Робота є ексклюзивною, подібних в Україні немає. Її вартість склала близько 100 тисяч гривень, тож для реалізації задуму сестри відкривали збір коштів.
Відкрив меморіал військовий Іван Бурдим, який провів 20 місяців у російському полоні та повернувся додому в межах обміну. Його присутність стала живим доказом того, що надія має підґрунтя.
Нині «Залізне серце надії» — це місце тиші, молитви і віри. А поява білих голубів у день Стрітення для багатьох стала знаком: навіть у холоді зими серця, що чекають, залишаються живими.
— публікація містить фотогалерею;
— публікація містить відеоматеріали;
— матеріал опублікований на правах реклами;
— посилання на коментарі.
Залишити відповідь