У Судилкові в останню земну дорогу провели Захисника Мугиля Юрія
8 грудня 2025 року у громаді зі скорботою та болем у душі в останню земну дорогу провели Героя — Захисника України, солдата артилерійської батареї аеромобільного батальйону однієї з військових частин, жителя села Судилкова, Мугиля Юрія Олександровича.
«Мугиль Юрій народився 27 жовтня 1985 року у селі Судилків. Тут пройшло дитинство, тут навчався у Судилківській школі. Зростав доброзичливим, чуйним, щирим, ввічливим, юнаком. Після закінчення школи навчався на електрика у м. Полонному, після училища був призваний до лав армії. Пізніше, після армійської служби, працював за спеціальністю на Шепетівському хлібозаводі, та недовго, бо вже згодом повністю присвятив себе будівельній справі і став першокласним та вмілим фахівцем у цьому ремеслі, робота горіла в Його руках. Зведені будинки, ремонти квартир завжди мали схвальні відгуки господарів помешкань. Юрія поважали за добру вдачу, працелюбність, за те, що приходив на допомогу всім, хто допомоги потребував. За що б не брався, завжди був позитивний результат. В усьому і завжди допомагав родині», — розповіли про Захисника в Судилківській сільській раді.
Тато-ветеран афганської війни, дуже гордився синами Юрієм та Сергієм. Брати обидва стали на захист рідної землі. На жаль, тато відійшов у вічність. Та попри біль втрати потрібно жити далі. Юрій Олександрович продовжував займатися улюбленою справою, понад усе мріяв зробити ремонт в рідній оселі, облаштувати рідне обійстя…
Не судилося…
Клята війна забрала у матері люблячого сина, у брата — люблячого брата.
Мугиль Юрій був призваний на військову службу по мобілізації у серпні 2024 року Шепетівським ТЦК та СП. Спочатку проходив навчання у військових центрах на території країни, а далі мужньо та відважно захищав кордони рідної землі від ворога — рашиста. Брав участь у боях на Курщині (рф), Сумщині.
Юрій Олександрович — колишній номер обслуги 2 артилерійського взводу артилерійської батареї аеромобільного батальйону однієї з військових частин, солдат, вірний Військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконавши військовий обов’язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність, з 17 червня 2025 року вважався таким, який зниклий безвісти, та станом на 24 листопада 2025 року тіло було ідентифіковано.
Хоробрий, відважний Воїн, вірний побратим, за мир в Україні віддав найдорожче — своє життя.
Сьогодні Мугиль Юрій Олександрович востаннє побував на земних гостинах у рідній домівці та рідному селі. Провести Захисника до місця останнього спочинку прийшли побратими — військовослужбовці, представники духовенства, представники місцевої влади, жителі громади, друзі, однокласники і всі, хто знав Юрія. Односельці зустріли Воїна та провели в останню дорогу живим коридором Шани. Непоправна втрата, незагойна рана для найближчих та усієї громади. Плакали всі, бо болить… І боліти не перестане.
Поховали Мугиля Юрія Олександровича в рідному Судилкові з усіма військовими почестями.
«Розділяємо горе родини, низько схиляємо голови у глибокій скорботі перед вічною і світлою памʼяттю Героя — Захисника України. Світлий спомин про мужнього Захисника України Мугиля Юрія назавжди залишиться в наших серцях. Він наближав нашу Перемогу!» — резюмували в сільській раді.
Слава і Шана Герою України!
Вічна пам’ять…
Розпорядженням Судилківського сільського голови 8,9,10 грудня 2025 року оголошено Днями жалоби на території громади.
— публікація містить фотогалерею;
— публікація містить відеоматеріали;
— матеріал опублікований на правах реклами;
— посилання на коментарі.
Залишити відповідь