Шепетівщина попрощалася з Героєм, який мужньо боровся за життя
Напередодні, 11 листопада, Славутська громада Шепетівського району схилила голови в глибокій скорботі. У місті провели в останню путь земляка, воїна, справжнього патріота — Вадима Григоровича Чепурченка. Його життя стало прикладом мужності, честі й відданості Україні.
Вадим народився 23 квітня 1980 року у Славуті. З дитинства він вирізнявся активністю, справедливістю й рішучістю. Навчався у Славутській загальноосвітній школі № 4, яку закінчив у 1997 році, після чого здобув професію газозварювальника в Нетішинському училищі. Однак доля повела його шляхом служіння державі.
У 2000 році він проходив строкову службу в десантних військах у місті Болград. Саме там сформувався його бойовий характер, витривалість і командний дух. Після армії Вадим вирішив продовжити справу захисту людей — вступив до Волинської академії поліції, а згодом розпочав службу в Рівненському управлінні карного розшуку Міністерства внутрішніх справ України. Десять років свого життя він присвятив службі закону, завжди діючи чесно, відповідально і сумлінно.
Його професійність та мужність були високо оцінені — у 2008 році наказом Департаменту карного розшуку МВС України Вадима Чепурченка нагородили відзнакою «За доблесть і відвагу в службі карного розшуку» ІІ ступеня. Після звільнення зі служби він деякий час працював за кордоном.
Коли у лютому 2022 року російський ворог ступив на українську землю, Вадим без вагань повернувся додому. Він добровільно став до лав Збройних Сил України, щоб захищати рідну країну, свій дім і близьких. Спочатку проходив службу у 73-му центрі Сил спеціальних операцій, де брав участь у звільненні острова Зміїний у липні 2022 року. Згодом служив у 8-му полку Сил спеціальних операцій у місті Хмельницькому.
Старший оператор групи Сил спеціальних операцій військової частини А1788, головний сержант Вадим Чепурченко воював на найгарячіших напрямках — у Торецьку, Часовому Ярі, Бахмуті, Куп’янську, на Сумщині. Його бойовий шлях був сповнений небезпек, але він завжди залишався вірним присязі й побратимам.
Про мужність та професіоналізм Вадима свідчать численні нагороди. 5 серпня 2022 року він отримав відзнаку Президента України «За оборону України». 6 грудня 2023 року був нагороджений Почесною грамотою Хмельницької обласної військової адміністрації за самовідданість і мужність. 10 листопада 2024 року — відзнакою Міністра оборони України «10 років сумлінної служби». Також мав грамоту командира військової частини А1788 Сил спеціальних операцій Збройних сил України.
11 жовтня 2025 року, під час штурмових дій у Куп’янську Харківської області, Вадим був тяжко поранений. Це стало його останнім бойовим завданням. Під час операції загинув його побратим, а Вадима з численними кульовими пораненнями побратими евакуювали під обстрілами — три кілометри несли на собі, переправляючи навіть через річку. Після надання допомоги його доставили до Харківського шпиталю, а згодом — до Київського.
Майже місяць Вадим мужньо боровся за життя. Та, попри зусилля лікарів і молитви рідних, 7 листопада 2025 року його серце зупинилося. За два дні до цього з поля бою вдалося забрати тіло його загиблого побратима.
11 листопада Україна прощалася з двома героями — побратимами, які разом пройшли службу у Силах спеціальних операцій. З одним воїном прощалися у Хмельницькому, із Вадимом — у Славуті.
«У Вадима залишилися мама, брат, син, кохана жінка, братова, племінники. Для рідних він був найдорожчою людиною, для побратимів — надійною опорою, для громади — символом мужності та любові до України. Ті, хто його знав, згадують Вадима як життєрадісного, щирого, компанійського чоловіка, який завжди йшов першим і прикривав інших. Його усмішка, доброта та відвага залишаться у пам’яті назавжди. Ім’я Вадима Чепурченка навіки вписане в історію Славутської громади. Такі люди — наша гордість і наша вічна пам’ять. Щирі співчуття рідним і близьким Героя», — розповідають у громаді.
— публікація містить фотогалерею;
— публікація містить відеоматеріали;
— матеріал опублікований на правах реклами;
— посилання на коментарі.
Залишити відповідь