Його життя обірвалося наче спалах: у Шепетівці прощалися з офіцером Олегом Савчуком
Сьогодні, 2 жовтня, шепетівчани знову прощаються з воїном та бачать жахливе обличчя війни, бо вона твердим поступом ввійшла у дім нашої громади із страшною звісткою… Припинило битись гаряче серце героя — мужнього воїна, старшого лейтенанта Савчука Олега Олександровича.
Олег Савчук народився 26 вересня 1993 року у місті Шепетівка в сім’ї робітників — Світлани Олексіївни та Олександра Васильовича. Він ріс поруч зі старшою сестрою Іриною, яка завжди була його першою подругою та підтримкою. Мама була йому прикладом мудрості та турботи, і він прагнув її захищати й радувати. З дитинства Олег вирізнявся добротою, уважністю та турботою про рідних, умів підтримати і розрадити в тяжку хвилину, ставши для сім’ї справжньою опорою і захисником. У 2000 році Олег розпочав навчання у ЗОШ № 1 міста Шепетівки та швидко проявив себе як здібний, цілеспрямований і наполегливий учень. Особливо любив спорт, віддавав перевагу легкій атлетиці, із захопленням тренувався і брав участь у змаганнях. Шкільні роки загартували його характер: у спорті він вчився не тільки перемагати, але й гідно приймати поразку.
У 2009 році закінчив школу й обрав для себе робітничу професію. Вступив до Шепетівського професійного ліцею та у 2012 році отримав спеціальність столяр-верстатник деревообробних верстатів. Проте юнак вирішив присвятити себе військовій службі.
У 2013 році Олег уклав контракт на службу в Збройних силах України й був направлений до 80-ї десантно-штурмової бригади. Побратими знали його як людину, яка вміє працювати над собою, вміє слухати і брати на себе відповідальність, виконував поставлені задачі якісно та проявляв при цьому розумну ініціативу. У серпні 2014 року Олег брав участь у боях за Луганський аеропорт. 31 серпня під час потужного артилерійського обстрілу отримав поранення внаслідок розриву снаряду та потрапив у полон. 45 діб полону стали для нього важким випробуванням: він зазнав катувань і тиску, але залишився незламним. Повернувшись додому, продовжив жити й служити, несучи в серці і біль, і гордість за пройдений шлях.
У 2015 році Олег вступив до Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба. У 2020 році закінчив університет, отримавши спеціальність магістра з телекомунікацій та радіотехніки й здобув звання офіцера тактичного рівня.
З 2020 року він продовжив військову службу в одній із частин міста, де проявив себе як грамотний офіцер, який умів організувати роботу й вести за собою інших. У 2022 році був прикомандирований до міста Полтави, а згодом відряджений на Запорізький напрямок, де виконував бойові завдання на посаді начальника вузла зв’язку. За свою віддану службу Олег був нагороджений багатьма відзнаками та медалями: Відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції» (2016), Відзнакою Президента України «За оборону України» (2022), медалями «За доблесну службу», «Учасник АТО», «Ветеран війни», «Захиснику Вітчизни», «Майстерність, чесність, відвага».
Важливим і по-справжньому доленосним днем у житті Олега стала дата 14 жовтня, коли у 2014 році він був звільнений з полону. Родина була його найбільшою цінністю. Він дуже любив свою дружину, піклувався про маму, ніколи не забував про сестру Ірину, із теплотою ставився до племінників, яких обожнював і яким ніколи ні в чому не відмовляв.
Його поважали побратими, любили друзі, до нього тягнулися діти. Добре розумівся на техніці, мав золоті руки. Любив тварин, особливо котів, які відчували його добре серце й завжди тягнулися до нього. Найбільшою його мрією було мати власну дитину й подарувати їй своє тепло та любов. Та життя обірвалося несподівано і трагічно.
27 вересня 2025 року, наступного дня після свого 32-го дня народження, Олег Савчук загинув від травм, отриманих внаслідок дорожньо-транспортної аварії.
Олег прожив життя, сповнене мужності, любові й вірності. Він залишив після себе світлу пам’ять і приклад для наслідування. Його ім’я назавжди залишиться в серцях усіх, хто знав і любив цю надзвичайну людину.
Наче спалах обірвалось життя Олега. Ми поважаємо і завжди будемо пам’ятати відвагу та внесок Олега в захист нашої країни. Герої не вмирають!
— публікація містить фотогалерею;
— публікація містить відеоматеріали;
— матеріал опублікований на правах реклами;
— посилання на коментарі.
Залишити відповідь