У Шепетівці попрощалися із Захисником Михайлом Почапським
5 вересня 2025 року площа імені Тараса Шевченка у Шепетівці стала місцем прощання з Героєм, де громада віддала останню шану своєму землякові — старшому лейтенанту Збройних сил України Михайлу Васильовичу Почапському.
Михайло Васильович Почапський народився 13 жовтня 1980 року в селі Гулі Барського району Вінницької області. Він був середньою дитиною у дружній родині: мав старшу сестру Анну та молодшого брата Івана. Мати, Людмила, працювала в колгоспі, прищеплювала дітям любов до праці та рідної землі. Батько, Василь, був ковалем — людиною з золотими руками, але рано пішов із життя, і саме тоді юному Михайлові довелося швидко подорослішати.
Після школи він пройшов строкову службу та вирішив пов’язати життя з військовою справою, вступивши до Васильківського коледжу військово-повітряних сил. У 2002 році успішно закінчив навчання, а до 2004 року проходив службу в місті Броди. Згодом переїхав до Шепетівки, де зустрів своє кохання — Лесю. Їхнє подружжя тривало 21 рік, у ньому зростали двоє дітей — донька Аліна та син Олександр. Для Михайла сім’я завжди була найбільшим сенсом життя.
У мирному житті він працював будівельником, любив створювати затишок і комфорт для інших. Захоплювався футболом, грав сам і вболівав, передавши цю любов синові. У родині завжди були домашні улюбленці, яких Михайло обожнював.
«22 травня 2024 року він був мобілізований до лав Збройних сил України. Пройшов навчання у Військовому коледжі сержантського складу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Служив на Запорізькому напрямку, де у грудні 2024 року зазнав поранення. Після лікування мужньо повернувся до строю. На новому місці служби — у військовій частині в Рівненській області — обіймав відповідальну посаду начальника групи зв’язку та кібербезпеки», — розповідає Шепетівська міська рада.
Його любили й поважали за доброту, людяність і готовність завжди допомогти. Для рідних він був опорою, для побратимів — надійним другом, для громади — прикладом відданості та сили духу.
Михайло мріяв про мир, чекав на появу першого онука, планував ремонт у квартирі та звичайне життя поруч із родиною.
Його молодший брат Іван нині також боронить Україну. Відвага й стійкість цієї родини — приклад незламності та вірності рідній землі.
Громада схиляє голови перед світлою пам’яттю Михайла Почапського. Його життя було сповнене честі, любові й відданості. Він залишиться вічно живим у серцях рідних, друзів і побратимів.
Вічна пам’ять і слава Герою!
Слава Україні!
— публікація містить фотогалерею;
— публікація містить відеоматеріали;
— матеріал опублікований на правах реклами;
— посилання на коментарі.
Залишити відповідь