У Шепетівці віддали останню шану водієві-радіотелефоністу
Ще одна непоправна втрата для Шепетівської громади. 15 жовтня 2024 року у кровопролитній війні з росією, при виконанні бойового завдання у Покровському районі Донецької області, загинув водій-радіотелефоніст 1 штурмового взводу 2 штурмової роти військової частини, солдат Папаш Андрій Іванович.
Андрій Іванович Папаш народився 19 листопада 1979 року у Шепетівці. Був старшим сином в родині, мав сестру Оксану та брата Івана. Закінчив загальноосвітню школу № 2. Після цього Андрія було призвано на строкову службу, яку він проходив в Білій Церкві. Повернувшись у рідне місто, юнак вступив на навчання до Шепетівського професійного ліцею на спеціальність «електрогазозварювальник», а після закінчення навчання почав працювати в ПАТ «ШепетівкаГаз». Одного разу Андрій через спільних друзів познайомився з Ганною. У 2009 році молоді люди одружилися. Разом виховували двійко діток: доньку Іванну та сина Романа. Андрій завжди турбувався про родину, намагався дати їм найкраще, багато працював. Наказував дітям гарно вчитись, адже знав, що це важливо для їхнього майбутнього.
«Рідні та колеги згадують Андрія як цілеспрямовану, добру та чесну людину. Згадують, що мав добре серце, наповнене любов’ю до своїх близьких і Батьківщини. Андрій залишив незабутній слід в спогадах кожного, кому пощастило його знати. Люблячий син і справедливий батько для своїх дітей, надійна опора для коханої дружини, добрий сім’янин і поважний господар», — розповідає Шепетівська міська рада.
Андрій був веселим та доброзичливим, ніколи та нікому не відмовляв у допомозі, його любили й поважали. Він будував плани на майбутнє, але, на жаль, кривава війна все змінила.
Чоловік не міг залишатись осторонь, і в липні 2024 року пішов до військкомату та був мобілізований до Збройних сил України. Потім була 28-денна підготовка у Львові. Після закінчення терміну навчання та набуття необхідних навичок чоловіка направили на службу в Донецьку область для виконання визначених завдань. Брав участь у пекельних боях на сході країни. Мав поранення, але повернувся до побратимів, став у стрій, сміливо захищаючи кожного з нас.
«Він придбав парадну форму, вже коли був на передовій, готувався до параду на честь Перемоги…», — згадує дружина.
Проте, на жаль, не дочекався… Андрій був патріотом, справжнім українцем, але клята війна не обирає…
5 жовтня Андрій востаннє телефонував дружині, але зв’язок був поганий. Ввечері написав, що йде на завдання. Останнє…
Життя хорошої людини, мужнього воїна, патріота України обірвалося 15 жовтня 2024 року.
«Йому було лише 44, і він загинув заради інших, задля спокою і миру на нашій землі. Гинуть найкращі! Андрій був найкращим сином, другом, батьком та чоловіком, професіоналом своєї справи, вірним присязі. Він цінував життя та понад усе любив Батьківщину», — додали в міськраді.
Біль туги й жалю розриває серця, громада віддає на небо ще одного свого сина. І немає від цього болю ні ліків, ні зцілень.
Дякуймо кожному захиснику та кожній захисниці рідної землі та будьмо гідними їх!
Герої не вмирають!
Слава Україні!
— публікація містить фотогалерею;
— публікація містить відеоматеріали;
— матеріал опублікований на правах реклами;
— посилання на коментарі.
Залишити відповідь