«Кожен, хто відбиває ворожі атаки, не знає чи повернеться живим»: історія полісмена з Шепетівського РУП
Заступник начальника відділу поліцейської діяльності № 3 Шепетівського районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області майор поліції Василь Олійник нещодавно повернувся із зони бойових дій, де ніс службу останні місяці у складі зведеного батальйону Національної поліції України «Захід».
У День Захисників та Захисниць України майор поліції із позивним «Бех» розповів для «День за днем» про вибір професії, свій бойовий досвід, та про те, як змінився ворог за 10 років війни.
— У 1999 році після завершення служби в Збройних силах України я вирішив працювати, на той час, в міліцію, а саме — в ДАІ, в окремий батальйон ДПС УДАІ УМВС в Житомирській області. Але два роки мені відмовляли, мотивуючи тим, що нема місць. Оскільки я завжди досягаю свого, то наполегливо кожного місяця відвідував відділ кадрів УДАІ. І вже в лютому 2001 року мені пощастило потрапити на службу в ДАІ. 13 лютого 2001 року я був зарахований до училища першопочаткової підготовки працівників міліції в Київській області, по закінченню якого мене призначили на посаду інспектора ДПС ДАІ. Так розпочалась моя кар’єра міліціонера, — пригадує Василь Олександрович.
Крім того, розповідає, як вперше потрапив у зону бойових дій:
— У квітні 2015 року я перебував на посаді старшого оперуповноваженого кримінальної поліції у справах дітей Полонського РВУ МВС в Хмельницькій області та під час проведення ротації працівників оперативних служб, які несли службу в Луганській області, я виявив бажання їхати у відрядження на схід держави для захисту її суверенітету, цілісності. Був включений до складу зведеного загону УМСВ в Хмельницькій області і разом з товаришами ми виїхали до Луганської області, де несли службу на блокпостах. А також ми допомагали місцевим правоохоронцям у розкритті злочинів та затримання злочинців і сепаратистів.
Василь Олександрович не залишився осторонь і після подій 24 лютого 2022 року.
— Після повномасштабного вторгнення я просив керівництво, аби дозволили їхати на схід нашої країни для відсічі збройної агресії рф. У червні 2024 року я був включений до зведеного батальйону Національної поліції України «Захід», де разом із товаришами ми несли службу в Часовому Ярі, Торецьку Донецької області. В серпні наш батальйон приєднали до зведеного батальйону при ГУНП в Сумській області. Нашими основними завданнями стала аеророзвідка та робота з FPV-дронами.
Зі слів Василя Олександровича, війна в 2015 та 2024 роках дуже відрізняється. Ворог наразі став набагато підступніший, жорстокіший. Раніше не було стільки авіаударів, не летіли ракети по території України, не руйнувалася критична інфраструктура…
Втім, є те, що схоже… А це — несення служби в зоні бойових дій. Що під час АТО, що тепер, під час повномасштабного вторгнення, кожен, хто відбиває ворожі атаки, не знає, чи повернеться із бойового завдання цілим і неушкодженим. І взагалі, чи повернеться живим.
— Виконання бойових завдань завжди є складним. Навіть найпростіше — добратися до позицій — це вже важко, бо ворог постійно полює на наші транспортні засоби з дронів, і весь час обстрілює артилерією та авіацією, — резюмує «Бех».
Попри те, що полісмен вже, так би мовити, знайомий із жорстокістю росіян, його вражає їх цинізм:
— У ворога немає нічого святого: вони нищать мирні міста, дитячі садочки, школи, лікарні, будинки, де немає військових. За всіма правилами війни — це заборонено, а рашистам — цього не зрозуміти. Нормальні, розумні таке не роблять, а лише безглузді та недолугі люди можуть так діяти, якщо їх можливо назвати людьми…
Василь Олександрович каже, що наразі мріє, аби всі діти, всі сім’ї почувалися в безпеці на рідній землі. І для цього він щодня докладає максимум зусиль.
Його, як і решту тих, хто захищає країну від агресора, вдома чекають…
— Вдома мене підтримує моя мама, дружина та доньки, одна з яких під час мого відрядження вступила на навчання до Харківського Національного університету внутрішніх справ. Звісно, рідні не в захваті від того, що я вирішив їхати у відрядження, але комусь потрібно виконувати бойові завдання. Якщо ми всі будем відсиджуватися в тилу, то ворог зможе дійти і до наших домівок. А цього нам не потрібно. Лише спільними зусиллями ми переможемо і все відбудуємо, — зазначає наприкінці розмови полісмен.
— публікація містить фотогалерею;
— публікація містить відеоматеріали;
— матеріал опублікований на правах реклами;
— посилання на коментарі.
Залишити відповідь