У лікарні зупинилося гаряче серце воїна із Шепетівщини
Наші відважні оборонці гинуть не завжди на полі бою. Та від цього не менш боляче. 14 лютого в медичному закладі зупинилось гаряче серце воїна-земляка із Ізяславської громади Шепетівського району. Захисника із села Клубівка Лисенка Володимира Володимировича кілька місяців тому демобілізували за станом здоров’я.
На жаль, доля відміряла захиснику України лише 57 років… Та своє життя він прожив гідно, значна частина якої була пов’язана служінню в Збройних силах України. Після вторгнення ворожої російської орди, котра, чорною чумою увірвавшись в наш дім, принесла з собою смерть, згарища й руїни, Володимир Володимирович знову доєднався до своїх побратимів захищати незалежність, свободу та територіальну цілісність нашої держави.
Наш земляк ніколи не здавався, не пасував перед труднощами, не ховався за спинами побратимів, мужньо захищав кордони від ворога і його найманців. У період з 2017 по 2019 роки побував у найгарячіших точках Донбасу. Не кожен готовий пройти через пекло. А він був готовий. Він рвався у самісіньке пекло, бо не міг по-іншому. За це його було нагороджено відзнакою Міністерства оборони «За бездоганну службу».
А після повномасштабного вторгнення окупантів знову запропонував свій досвід у боротьбі з агресором. Та, на жаль, у житті бійця з’явився ще один підступний ворог — хвороба, із якою продовжив двобій, адже хотів жити, жити поруч із коханою, своїми двома братами… Про щось мріяв, думав, надіявся… Та, на жаль, не вдалось. Підступна хвороба, перекресливши усі його плани та мрії, забрала життя оборонця. Як же швидко догоріла його свічка…
Вчора, 15 лютого, живим коридором слави, зі схиленими головами та квітами мешканці Клубівського старостинського округу проводжали Воїна Світла останньою земною дорогою у засвіти, де його ангельська душа знайде вічний спокій і стане на варту благословенного Небесного воїнства.
Заупокійну службу за померлим відправили священнослужителі Православної Церкви України у місцевому храмі. Проводжаючи бійця в останню путь, присутні почергово підходили до домовини, клали до неї квіти та вклонялися мужності й відвазі свого земляка. Поховали Воїна Світла із військовими почестями на місцевому кладовищі.
«У ці скорботні дні вся Ізяславська міська територіальна громада глибоко сумує та співчуває родині Володимира Володимировича. Пам’ять про нашого земляка-оборонця завжди буде жити в наших серцях», — повідомляє Ізяславська міська рада.
— публікація містить фотогалерею;
— публікація містить відеоматеріали;
— матеріал опублікований на правах реклами;
— посилання на коментарі.
Прапори несуть спереду: блакитно-жовті, а ззаду: фіолетово-жовтий. 33 роки Незалежності, а стандарту державних символів катма!.. От же ж неповороткі мізки в нас УСІХ!!! Повільнееееньке мислення…
Талану!