Позивний «Козак» отримав неспроста: у Шепетівці прощалися із командиром механізованого взводу
Сьогодні, 27 липня, Шепетівська громада з невимовним болем та сумом навколішки зустріла свого героя — Сергія Анатолійовича Перебейноса, який поклав життя у бою з окупантами 22 липня 2023 року.
Сергій Перебейнос народився 23 серпня 1983 року у Шепетівці. З дитинства Сергій був допитливим хлопчиком, мав сильний характер та не зупинявся на досягнутому. Навчався у загальноосвітній школі № 6.
Ще у шкільні роки Сергій починає займатися важкою атлетикою, відтоді спорт став невіддільною частиною його життя. Після закінчення у 2000 році школи Сергій вступає до Козятинського міжрегіонального вищого професійного училища залізничного транспорту. Та у 2001 році був призваний на строкову службу, яку проходив у Староконстянтинові. Після служби хлопець вирушає до Києва та влаштовується на роботу охоронцем. Весь цей час він не перестає вдосконалюватись та постійно займається спортом. У 2008 році юнак вступає до Міжрегіональної академії управління персоналом — здобуває рівень бакалавра за спеціальністю «Менеджер безпеки».
Ще під час навчання він працював начальником служби охорони на державному підприємстві «Санаторій Конча-Заспа». У 2014 році він повертається у рідне місто, тут знаходить своє кохання та у 2015 році одружується. У тому ж році у подружжя народжується донечка Валерія, а в червні 2020 року — син Кирил. Сергій власноруч робив ремонт, добудовував та розширював будинок, який вони придбали.
Він не боявся роботи, якщо чогось не знав — вчився, також не полишав свого захоплення спортом, зібрав вдома все спорядження та невпинно тренувався. Його власний рекорд — це підняття гирі 16 кг 50 разів. У 2016 році став переможцем у міському турнірі «Богатир Шепетівки», отримав диплом за популяризацію здорового способу життя, гартування тіла й духу та за активну участь у спортивному житті міста. Навіть за кордоном, в Угорщині, куди вирушив на заробітки, він тренувався. Натхнення йому додала зустріч з кумиром — Василем Вірастюком.
Коли в лютому 2022 року в Україні почалось повномасштабне вторгнення, Сергій перебував в Угорщині. Він одразу вирішив повернутись та вирушив у військкомат добровольцем. Довгий шлях навчань, підвищення кваліфікації за кордоном, знову навчання і Сергій вирушає на фронт. «Козак» — такий позивний він отримав недарма, адже як тільки вирішив піти захищати країну почав відрощувати «оселедця», як символ приналежності до когорти українських героїв. Це додало йому впевненості, що він робить вірний крок…
Після Перемоги він мріяв продовжити службу в Збройних силах України, адже відчував, що саме це його покликання. Сергій став командиром роти, турботливим, справедливим, вірним присязі та побратимам.
22 липня в районі населеного пункту Лиман перший, Харківської області ворожий артобстріл обірвав молоде життя патріота України, свідомого громадянина, чуйної людини, яка любила, будувала дім, виховувала дітей.
— публікація містить фотогалерею;
— публікація містить відеоматеріали;
— матеріал опублікований на правах реклами;
— посилання на коментарі.
Залишити відповідь