Три легенди із Хмельниччини про містичне місце над Дністром
Неподалік затопленої Бакоти, над спокійними водами Дністра, височіє Біла гора — найвища точка Бакотської затоки, що здіймається на 120 метрів. З її вершини відкриваються захопливі панорами Подільських Товтр, дзеркального водосховища, мальовничих схилів і крутих скель.
Це місце не лише вражає своєю природною красою, а й зберігає багатовікову історію, оповиту легендами та містикою.
Саме тут знаходяться залишки одного з найдавніших печерних монастирів Поділля — Бакотського, заснованого ще в ХІ столітті. Його келії вирубані у вапняковій скелі, а з підземних джерел монахи пили цілющу воду. Сьогодні Біла гора — одна з головних візитівок Національного природного парку «Подільські Товтри» на Хмельниччині, який опікується збереженням цього унікального місця.
Та найбільше ваблять сюди не лише краєвиди, а й легенди — справжні історії, передані з уст в уста.
Легенда про Курник
Селяни розповідали, що на Білій горі є урвище, яке зветься Курником. Рано-вранці, до сходу сонця, там нібито чутно моторошний сміх — «хо-хо-хо», що лунає скелею. За переказами, колись у Курнику жив багатий пан, чаклун-планетник. Перед загибеллю у війні він віддав свої скарби нечистим духам, наказавши стерегти їх 700 років, після чого передати першому, хто з’явиться. А поки що — скарб охороняють «нехрещені хиптики», і ніхто не сміє його взяти…
Легенда про Скелю кохання
Це місце — символ трагічного кохання. Юна багата дівчина покохала бідного хлопця. Але батьки силоміць видали її за заможного. По дорозі до шлюбу, що пролягала вузькою стежкою біля монастиря, вона кинулася зі скелі, не бажаючи жити без коханого. Хлопець невдовзі теж зійшов туди й закінчив життя. В народі кажуть: іноді над урвищем можна побачити їхні душі, які гуляють разом… А сама скеля з тих пір зветься Скелею кохання. Закохані приходять сюди, щоб поклястися у вірності — і це, мовляв, приносить щастя.
Легенда про те, як Бакотська породілля втопила люту туркеню
Під час турецького нападу на Бакоту, всі встигли втекти, крім однієї жінки, що щойно народила. До її хати зайшла туркеня — люте військове начальство. Побачивши на столі миску з огірками, ворогиня втратила пильність. Жінка вказала, що огірки в діжці. Як тільки туркеня нахилилась, породілля кинулася на неї й втопила у діжці. Налякані бусурмани втекли з Бакоти. А вдячні селяни щедро нагородили жінку за її мужність.
Біла гора це більше, ніж краєвид. Це місце, де оживає минуле. Хто знає, можливо, саме вам пощастить почути голоси з минулого або відчути подих легенди поруч із вітром над Дністром…
— публікація містить фотогалерею;
— публікація містить відеоматеріали;
— матеріал опублікований на правах реклами;
— посилання на коментарі.
Залишити відповідь