Серце, що згоріло за Батьківщину: у Шепетівці попрощалися з головним сержантом Дмитром Антонюком
10 липня війна принесла чергове важке випробування Шепетівській громаді. В останню земну дорогу громада провела мужнього захисника, головного сержанта — командира першого автомобільного відділення підвезення пально-мастильних матеріалів Антонюка Дмитра Вікторовича. Він до останнього подиху залишався вірним військовій присязі та своєму народові.
Дмитро Антонюк народився 17 жовтня 1993 року в Шепетівці. Був єдиним сином у матері Наталії Леонідівни, яка разом із бабусею Вірою виховувала його в любові та злагоді. Дмитро зростав енергійним і кмітливим, навчався у Шепетівському НВК № 3, активно займався спортом. Після 9 класу вступив до Нетішинського професійного ліцею, де здобув фах автослюсаря.
У 2016 році Дмитро пов’язав своє життя з військом, підписавши контракт у рідному місті. Брав участь в АТО на сході України, згодом продовжив службу в 160-й бригаді.
Останнім часом захисник ніс службу на Дніпропетровському напрямку у складі батальйону матеріального забезпечення. Дмитро користувався беззаперечним авторитетом серед побратимів. Його знали як урівноваженого, чесного та сміливого воїна з чудовим почуттям гумору, який глибоко поважав командування та товаришів по службі.
У 2020 році Дмитро одружився з коханою Яною. Разом вони виховували дітей, будували плани та мріяли про мирне майбутнє. Для своєї родини він був усім. З невимовним болем дружина Яна згадує:
«Дмитро дуже любив життя, був щирим і завжди посміхався. Найбільшою його цінністю була сім’я. Моя донька Віолета бачила в ньому турботливого батька, а з маленьким синочком Даніелем Діма був як одне ціле. Він мріяв бачити, як ростуть наші діти. Дмитро був моєю опорою, моєю найріднішою людиною. Для мене це найбільша втрата, з якою неймовірно важко змиритися. Він залишив по собі добру пам’ять і житиме в наших серцях вічно».
27 червня Дмитро приїхав у довгоочікувану відпустку додому. Це були щасливі, незабутні дні у колі найрідніших. Проте підірване війною здоров’я захисника похитнулося. 6 липня Дмитра госпіталізували, а 8 липня його серце навіки зупинилося в Хмельницькій обласній лікарні. Він присвятив захисту Батьківщини все своє доросле життя, і серце воїна не витримало надважких навантажень.
«Висловлюємо щирі співчуття матері Наталії Леонідівні, дружині Яні, дітям Віолеті та Даніелю, усій родині, друзям та побратимам Дмитра. Його земний шлях завершився, але світла пам’ять про мужнього і усміхненого Героя — вічно житиме», — резюмували у Шепетівській міській раді.
Герої йдуть у вічність, залишаючи нам відповідальність берегти те, за що вони боролися, та бути гідними їхньої великої жертовності. Світла пам’ять про мужнього захисника Дмитра Антонюка назавжди житиме у серцях.
Герої не вмирають!
— публікація містить фотогалерею;
— публікація містить відеоматеріали;
— матеріал опублікований на правах реклами;
— посилання на коментарі.
Залишити відповідь