Стрітенське диво стало реальністю: на Шепетівщині дочекалися Героя з полону (Відео)
Сьогодні, 5 лютого, з російського полону повернувся син мешканки Шепетівського району Любові Ткачук. Для громади ця новина стала не просто радістю — її сприйняли як відповідь на довгі місяці молитви, очікування і віри.
Першою про це повідомила Тетяна Савіцька-Кушнірук. Вона опублікувала емоційний допис, який розійшовся серед мешканців громади:
«Ми вірили, ми молилися, ми бачили знаки… і сьогодні Небо відповіло! Щойно стало відомо: з полону повернувся син Любові Ткачук! Наш Герой, наша спільна радість, наша вистраждана молитва — він уже на рідній землі! Ви пам’ятаєте той день, коли ми відкривали Меморіал? Тоді Любов разом із моєю мамою випустили в небо білих голубів. Вони летіли високо, несучи материнський біль і надію. І ви пам’ятаєте Стрітення — коли пара тих самих голубів раптом повернулася до «Залізного Серця». Тепер ми знаємо точно: вони прилітали сповістити про Зустріч! Сьогодні один із синів повернувся додому. І це дає нам таку силу, яку не розбити жодним металом. Любове, вітаємо Вас! Ваші сльози сьогодні — це сльози щастя, які омивають серця всіх матерів нашої громади. Дякуємо Вам за витримку, за віру, що не згасла, за те, що вистояли. Для нас це знак: Максимко теж повернеться! Наш спільний ланцюг надії не розірвано. Якщо один повернувся — значить, дорога додому відкрита для кожного. Наше «Залізне Серце» б’ється сьогодні гучніше, ніж будь-коли. Ми не зупинимося, ми будемо чекати, ми будемо вартувати біля Меморіалу, доки останній воїн Плужного не обійме свою маму. Слава Богу за це диво! Слава нашим Героям! Чекаємо на наступну звістку. Максимко, братику, ми віримо — ти наступний!»
Стрітенське диво справдилося
У переддень Стрітення Господнього, 1 лютого, в селі Плужне на Шепетівщині біля меморіальної інсталяції «Залізне серце надії» відбулася акція «Надія та Віра» — спільна молитва за зниклих безвісти та полонених українських воїнів.
Присутні розцінили це як знак…
Максим, якого чекають
Брат Тетяни Савіцької-Кушнірук та Ірини Захарчук — військовослужбовець Максим — зник безвісти 15 січня 2023 року під час штурму на Луганщині. Побратими востаннє бачили його неушкодженим, однак згодом у документах з’явився запис: «зник з поля зору». Відтоді родина не припиняє пошуків, попри відсутність підтвердженої інформації.
«Ми віримо, що він живий. Нам часто сняться сни, де він повертається додому. Вони дають сили чекати далі», — каже Тетяна.
У день відкриття меморіалу Максиму виповнилося 33 роки — вік Христа. Для родини це ще один символ.
«Залізне серце надії»
Ковану інсталяцію відкрили 1 травня у Плужному. Ідея належить молодшій сестрі Максима — Ірині Захарчук. Металеве серце, пробите кулями, і голубка в кайданах символізують родини, що живуть у невідомості, та полонених і зниклих безвісти.
Сьогодні «Залізне серце надії» — це місце тиші, молитви й віри. А поява білих голубів у день Стрітення стала для багатьох знаком: навіть у холоді зими серця, що чекають, залишаються живими. І тепер це диво справдилося…
— публікація містить фотогалерею;
— публікація містить відеоматеріали;
— матеріал опублікований на правах реклами;
— посилання на коментарі.
Залишити відповідь