«Не підганяти жінку під одяг, а створити одяг для жінки»: як ветеранський сімейний бренд Olmod з Хмельницького розвивається під час війни
Сімейний бізнес часто починається не зі стратегії і чіткого плану, а з довіри, людей і такого простого «А давайте спробуємо!». Історія бренду жіночого одягу Olmod — це історія про досвід, який вимірюється десятиліттями, війною і відповідальністю за майбутнє дітей, онуків та нові ідеї тих самих дітей, які готові розвивати та примножувати.
Засновник бізнесу Валерій Чабан — ветеран російсько-української війни, переможець конкурсної програми «Варто діяти» від Українського ветеранського фонду Мінветеранів. Разом із сином Павлом і невісткою Юлією він розвиває швейний бізнес на Хмельниччині — з власним виробництвом, офлайн- та онайн-магазинами.
Від музики до підприємництва
Валерій народився і виріс у Хмельницькому. Він закінчив Хмельницьке музичне училище та мріяв грати на ударних.
«Мені захотілося грати на барабанах. Мама була категорично проти, але я був молодий і занурений у творчість. Згодом я зрозумів, що заробити музикою в той час можна було копійки», — згадує він.
Після строкової служби в армії у Казахстані Валерій отримав звання старшого сержанта. За його словами, згодом це стало в пригоді вже під час війни. Згодом він здобув інженерну освіту в Хмельницькому технологічному інституті побутового обслуговування (нині — Хмельницький національний університет) і пішов у підприємництво.
«Це були 90-ті. Торгували всі — і я торгував. Мені це дуже подобалось. Трикотаж, швейні вироби, їздив у Туреччину, мав точку на базарі. А потім захотілося мати власний цех», — каже Валерій.
Сімейна справа, яка переросла у бренд
У 2008 році Валерій разом із сином Павлом відкрив швейний цех. Починали з виробництва чоловічого одягу. Це були футболки і спортивні костюми. Згодом Павло одружився і до бізнесу долучилася його дружина Юлія — зі своїми ідеями та новим поглядом на сімейну справу.
«Я прийшла в бізнес у 2013 році. На той момент Павло з батьком уже займалися виробництвом і продажем чоловічого одягу. Працюючи поруч із цехом, я часто приходила і підшивала свій одяг й шила речі для себе. Люди почали звертати увагу і питати, де я купила такий одяг. Тоді й з’явилась ідея створення власного бренду», — розповідає Юлія.
Саме з цих «перешитих» речей і почалася нова сторінка бізнесу родини. Юлія переконала свекра та чоловіка змінити фокус і почати шити саме жіночий одяг.
«Жінки купують частіше, вони постійно змінюють одяг. Я відчувала, що ми можемо зробити щось справді якісне, до смаку багатьом жінкам», — каже вона.
Так з’явився Olmod — бренд, який поступово вийшов за межі локального ринку передусім завдяки соціальним мережам.
Instagram як точка росту
У 2020 році родинний бізнес Валерія Чабана активно вийшов в онлайн. відповідальність за це також взяла на себе невістка ветерана.
«Ми системно почали працювати з Instagram. Свідомо відмовилися від професійних зйомок на моделях і почали показувати одяг на мені — як на співзасновниці бренду. Це стало нашою візитівкою», — пояснює Юлія.
Бренд почали асоціювати з реальною людиною, сімейною справою і власним виробництвом.
«Через зворотний зв’язок ми краще зрозуміли потреби жінок: у посадці, розмірах, фасонах. Це напряму вплинуло на якість продукту», — додає вона.
Сьогодні Instagram-сторінка Olmod має близько 45 тисяч підписників і працює не лише як канал комунікації, а й як майданчик для продажів і залучення клієнтів в офлайн-магазини.
Бізнес під час війни
На початку повномасштабного вторгнення Валерій добровільно вирушив на фронт. Починаючи від 2014 року чоловік допомагав війську, а у 2022 вже не зміг не піти.
«На третій день я сказав сину: я йду воювати, ти залишаєшся тут. Треба захистити внуків, у мене їх двоє. Служив я у 86-му окремому батальйоні», — каже він.
Поки Валерій був у війську, бізнес повністю ліг на плечі Павла та Юлії.
«Я пишаюсь сином. Він не просто не «завалив» бізнес, вони з невісткою його підтримували. Ба більше, допомагали та допомагають ЗСУ. Син відшив 500 аптечок для мого батальйону, шив бронежилети для інших підрозділів», — згадує Валерій.
Валерій Чабан брав участь у бойових діях у Донецькій, Харківській, Херсонській, Сумській областях. Згодом перевівся до іншої бригади та займався, зокрема, роботою з топографічними картами. У 2025 році ветеран у віці 60 років завершив службу.
Повернення до цивільного життя і ролі підприємця
Повернувшись у Хмельницький, Валерій взявся до справ. Відповідальність ветерана нині — це фінансові та організаційні питання, налаштування техніки та робочих процесів. Після повернення Валерія з війська ветеранський бізнес розширився, відкрили магазини в Хмельницькому та ще двох містах області — Старокостянтинові та Волочиську. Згодом родина дізналася про конкурсні програми для ветеранських бізнесів і вирішали спробувати свої сили.
«Син каже: якщо держава допомагає — треба цим скористатися. Ми подалися, бо хочемо розвивати торгову марку далі», — пояснює Валерій.
Написали проєкт, пройшли усі етапи відбору та здобули перемогу в конкурсній програмі «Варто діяти» від Українського ветеранського фонду Мінветеранів. За словами Юлії, перемога стала поштовхом до внутрішніх змін у бізнесі.
«Завдяки підтримці ми змогли оптимізувати виробничі процеси, покращити роботу конструкторського відділу, почали оновлювати обладнання. І, що дуже важливо, взяти участь у двох професійних виставках», — каже вона.
Одяг як форма ідентичності
Окремим напрямом розвитку Olmod стала етноколекція.
«Ідея народилась дуже органічно. Я люблю українську символіку і ношу її щодня. Хотілося створити одяг не для свята, а для звичайного життя — без пафосу, але з глибоким змістом», — пояснює Юлія.
Колекція вже активно готується і зовсім скоро буде представлена, як в Instagram, так і на всеукраїнських виставках, аби надихати та радувати жінок будь-якого віку та статури.
«Наш принцип — не підганяти жінку під одяг, а створити одяг для жінки. Ми приміряємо кожну модель від XS до XXL і підганяємо сам виріб так, щоб він сидів гармонійно на різних розмірах і типах фігури. Також ми беремо за основу зріст 175 см. Це середньостатистичний зріст жінки. Тому і штани, і рукава в нас повномірні. Адже часто буває, що виробники беруть за основу модель меншого зросту і жінки мають проблему з рукавом і довжиною штанів», — додає Юлія.
Плани і відповідальність
Родина співпрацює з місцевим професійним ліцеєм та надає можливість майбутнім швачкам практикуватись і згодом працювати у цеху.
«Ми хочемо, щоб вони могли працювати в Україні, а не шукали роботу за кордоном. Щоб мали гідні умови праці, щоб український бізнес органічно розвивався. Я завжди кажу: «Купуйте українське». Адже підтримка свого виробника — це теж внесок у країну», — каже Валерій.
Попри війну та складні умови, родина ветерана планує розширення свого бізнесу і мріє про вихід на міжнародний ринок.
«Ми хочемо, щоб світ знав український одяг. Це не лише про моду — це про стійкість, цінності й любов до своєї країни», — підсумовує Юлія.
— публікація містить фотогалерею;
— публікація містить відеоматеріали;
— матеріал опублікований на правах реклами;
— посилання на коментарі.
Залишити відповідь