Разом в школі, разом в ЗСУ: подружжя з Хмельниччини служить у Залізній бригаді
Однокласники, а згодом закохані молоді люди Леся та Павло, точно не могли подумати, що колись вони удвох стануть військовослужбовцями 3-ї окремої танкової Залізної бригади.
Жінка поділилася, що передувало такому повороту подій та як це — після 20 років роботи у школі кардинально змінити рід діяльності.
Леся та Павло Терлецькі — родом із Ярмолинець. Тут вони навчалися в одному класі, ще в школі почали зустрічатися, згодом одружилися та виховали доньку Катерину, раділи появі внучки Настусі, яка вже наступного року стане школяркою. Проте їх об’єднало не лише сімейне життя: зараз вони разом служать у складі Сухопутних військ Збройних сил України.
Чоловік присвятив професії більшу частину свого життя: одразу по закінченню школи він пішов у армію, служив на базі станції Ярмолинці, потім — у ракетній бригаді міста Хмельницький. Із 2014 — постійно на передових позиціях: у Маріуполі, Запоріжжі, Сєвєродонецьку…
Для Лесі досвід служби став абсолютно новим: до 2019 року жінка працювала в освіті, викладала англійську мову для дітей Новосільської школи. Учителькою вона мріяла бути з дитинства, робота із дітьми приносила радість. Проте нова посада Лесі подобається не менше: зараз вона відчуває себе на своєму місці.
Жінка розповідає:
«Дуже важко було залишати своїх учнів, із багатьма досі підтримую зв’язок. Із 24 лютого хлопці, які були моїми першими випускниками, також вступали у бригаду, тож стали уже колегами».
За словами військової, професія вимагає працелюбності, відповідальності, організованості та гуманності.
Повномасштабне вторгнення застало Павла у Мелітополі: із осені він був на ротації у місті. У лютому чоловік уже мав з’явитися додому, але зі зрозумілих усім причин цього не сталося, тож на Ярмолинеччину повернувся у травні 2022 року.
Леся удосвіта 24 лютого теж не очікувала дзвінка від командування: було сказано прибути у частину. Жінка навіть не уявляла жахливого сценарію, думала, щось пов’язане із навчаннями. Одразу зателефонував чоловік: «Леся, війна».
На жаль, вона триває досі. Але коли є такі люди, як Леся та Павло, розумієш, що вона має свій кінець, адже вони докладають до цього усі зусилля.
— публікація містить фотогалерею;
— публікація містить відеоматеріали;
— матеріал опублікований на правах реклами;
— посилання на коментарі.
Залишити відповідь