Наприкінці ХІХ століття в Шепетівці діяла навчальна чобіткова майстерня

У статті висвітлюється діяльність Заславського Місцевого Комітету Товариства Поліпшення Народної Праці пам’яті царя-визволителя Олександра ІІ та створеної ним Шепетівської навчальної чобіткової майстерні наприкінці ХІХ ст.

У 1881 році в Російській імперії, за задумом громадського діяча П. А. Мясоєдова, було створено Товариство Поліпшення Народної Праці, пам’яті царя-визволителя Олександра ІІ. Засновниками даного утворення були митрополити Ісидор і Макарій, графи Н. П. Ігнатьєв і Н. В. Ісаков, Статс-Секретар, Дійсний Таємний Радник М. Н. Островський та інші. Метою даного утворення був розвиток і удосконалення місцевого народного виробництва, яке в той час знаходилось у занепаді. В тому ж році засновники Товариства розсилають по всій Російській імперії циркуляри, в яких вони запрошували місцеві громадські та станові установи, а також окремих посадових та приватних осіб до участі у ньому. Лише у 1884 році, через наполягання Волинського губернатора, деякі громадські діячі Заславського повіту відгукнулися на пропозицію засновників Товариства вступити до нього.

2 жовтня 1884 року таки було створено Заславський Місцевий Комітет Товариства Поліпшення Народної Праці пам’яті царя-визволителя Олександра ІІ. До нього увійшло всього 9 членів. Згодом, до кінця 1889 року, їх кількість зросла до 70.

До складу правління Заславського Місцевого Комітету входили:

  • Кравцов Павло Семенович — голова комітету, в.о. Заславського Предводителя дворянства, відставний поручик;
  • Протопопов Михайло Тихонович — заступник, Заславський повітовий справник, підполковник;
  • Кожуховський Варфоломей Іванович — колезький секретар, скарбник, діловод.

Членами Комітету були — Критський Костянтин Осипович, підполковник; Оставовський Харитон Ієремієвич — помічник повітового справника; Князь Сангушко Роман Владиславович — землевласник; Графиня Сангушко Марія Романівна — землевласниця; Врочинський Генріх Михайлович — губернський секретар, землевласник; Подгурський Карл Іванович — титулярний радник, уповноважений по маєтку графа Потоцького; Грохольський Мечислав Людвигович — землевласник; Хібінський Петро Осипович — колишній директор Шепетівського цукрового заводу; Граф Потоцький Йосип Альфредович; Ольшевський Ємельян Антонович — технік, адміністратор Шепетівського цукрового заводу; Шепетівський Волосний Схід (Голова — Попович Каленик); Судилківський волосний Схід (Голова — Люнець Василь); Хролинський Волосний Схід (Голова — Ковалик Григорій Павлович); Шехет Давид Шулимович — купець м. Шепетівки; Волошин Яків Ісаакович — купець м. Шепетівки та інші.

У 1895 році Заславський Комітет очолював Желябужський Е. Д. — Заславський повітовий предводитель дворянства. Його помічником був М. Я. Андерсон — Заславський повітовий військовий начальник, полковник.

Щорічно члени Комітету вносили свої внески. Зокрема, Сангушко Р. В. та Сангушко М. Р. — одноразово сплатили по 100 рублів кожен, Кравцов П. С. — 36 руб. Стільки ж сплатили Врочинський Г. М., Критський К. О., Кожуховський В. І., Подгурський К. І. Загалом, кожен член щорічно мав сплатити по 6 рублів. Кошти надходили і від благодійників. За період з 1884 по 1890 роки надійшло до скарбниці Комітету 996 рублів.

Розглянемо діяльність Заславського Місцевого Комітету від часу заснування до 1890 року. Отже, в перші роки свого існування Комітет не проводив заходів щодо поліпшення місцевого виробництва. Основна причина — недостатність коштів. Згодом «комітетчики» вирішили звернути увагу на створення в повіті ремісничих і землеробських шкіл. Першою такою установою була навчальна майстерня при Заславському міському училищі, яка була відкрита 15 січня 1887 року. В ній навчали столярству, токарству і палітурній роботі. Згодом у підпорядкування Комітету було передано ще три ремісничі навчальні майстерні — в Михнові, Тернавці та Шепетівці. В Михнові навчали столярству і ковальству, в Тернавці — столярству та стельмаству, в Шепетівці — виготовляти та лагодити чоботи. Про діяльність останньої навчальної майстерні розповімо детальніше.

Отже, Шепетівська чобіткові навчальна майстерня Товариства Поліпшення Народної Праці пам’яті царя-визволителя Олександра ІІ була відкрита 1 жовтня 1887 році на базі Шепетівського народного училища, для навчання учнів й інших охочих опанувати чобіткову майстерність.

Для нагляду за школою Заславський Місцевий Комітет заснував комісію з своїх членів. До неї входили — Желябужський Естер Дмитрович, мировий посередник 2-ї дільниці Заславського повіту, Микульський Людвик Вікторович — сільський лікар Заславського повіту, Попович Каленик — Шепетівський волосний старшина.

Розміщувалася майстерня в будинку колишньої приходської школи. У 1889 році вчителем цієї школи був запасний солдат, селянин Паламарчук Фома. В тому ж році школу відвідували 20 чоловік, з них 16 були учнями народного училища. Заняття проводилися щодня упродовж 3–4 годин (з 14:00 до 18:00), окрім святкових, недільних днів та канікул. Щорічно на утримання школи Шепетівською волостю виділялося 40 рублів. З цих коштів на ремонт закладу витрачалося 11 рублів 12 копійок, на зарплату майстра витрачено 61 рубль. Інші кошти, а це 11 рублів 88 копійок, йшли на придбання різних чобіткових інструментів і меблів. До 1 травня 1889 року заклад мав один стіл, 14 лавок, 20 (10 пар) колодок, 6 молотків, 4 щипці, 6 ножів, 1 рашпіль, одну залізну ложку для цвяхів, 4 ручки для шил, 1 напилок.

Спочатку учні навчалися робити дратву (товста просмолена або покрита воском нитка), зшивати ремінці. Згодом вони лагодили взуття, а до кінця навчального року учні могли зшивати халяви, робити і бити кілки.

За свідченням майстра, з 1-го травня 1888-го по 1-е травня 1889-го учнями виготовлено близько 80 пар нових чобіт і полагоджено до 100 пар старих. Всього по місцевим цінам учнями зароблено було 65 руб. Чотири учні, які відвідували школу дві зими, вміли цілковито самостійно шити прості чоботи.

Не всі учні закінчували навчання. Так, у 1889 році, упродовж навчального року вибуло 4 учні, які залишили школу за власним чи батьківським бажанням.

Про діяльність Шепетівської навчальної чобіткової майстерні в наступні роки майже нічого не відомо. Лише є повідомлення, що в грудні 1895 року на шкільно-технічній виставці в Москві експонувалися їхні вироби.

Отже, з вищенаведеного матеріалу стає зрозумілим, що в Шепетівці, окрім Народного училища, існувала ще й професійно-технічна школа, яка готувала спеціалістів з чобіткової справи. На жаль, про подальшу долю цього закладу не має відомостей. Пошуки тривають.

Нагадаємо, що наприкінці ХІХ століття у Шепетівці діяла народна бібліотека-читальня Архангело-Михайлівського церковного братства.

Поділитися посиланням:
FacebookTelegramViberWhatsAppTwitter

Новини партнерів


2 коментарі до статті «Наприкінці ХІХ століття в Шепетівці діяла навчальна чобіткова майстерня»

  1. Svetlana Simagina коментує:

    А зараз і цього немає.

  2. Анатолий Мардер коментує:

    Очень интересная статья
    Побольше бы таких


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Я ознайомився/лася та погоджуюся з Правилами коментування та Політикою конфіденційності


Теґи публікації


Вам також може бути цікаво



Безоплатна правова допомога

Читайте у цій рубриці