У 1911-му один граф долетів з Шепетівки до Антонін за 39 хвилин

Либонь багатьом жителям Шепетівки цікаво, коли вперше над нашим містом пролетів літак? Відповідь на це питання спробував знайти Сергій Єсюнін, кандидат історичних наук, науковий співробітник обласного краєзнавчого музею міста Хмельницького. З нагоди круглого столу, що відбувся 14 грудня в музеї Миколи Островського, історик підготував з цього приводу доповідь про вплив на розвиток авіації у 20 столітті волинської шляхти. Мова йтиме саме про родину Потоцьких, що жила та володіла неабиякими статками навіть у Шепетівці.

— Працюючи в музеї я побачив, що людям цікаві факти з життя, особливо ті, які стосуються буденності, — зазначив історик.

Історична розвідка одного факту

Сам історик Сергій Єсюнін назвав доповідь, скоріш, невеличкою розвідкою одного факту. Насамперед, варто зазначити, що науковець досліджував перший політ над Проскуровом, але цікаві факти в ході вивчення цього виявив і про Шепетівку.

У одному з журналів 1911 року, за листопад, випуск, який присвячено Антонінам, був колаж. На ньому зображений маєток Потоцьких, а над ним літак. Також надрукували статтю, в ній розповідається про відвідини пілотом Емануелем Малинським маєтку в Антонінах. Згадується в статті й Шепетівка.

— Коротко описується, як граф Малинський здійснив політ літаком «Фарман-4». В ході своєї авіаподорожі він відвідав і Шепетівку, і Антоніни. Сприяв перельоту саме Юзеф Потоцький, — розповів історик.

Після гостин у графа Потоцького Малинський полетів у Проскурів.

Емануель Малинський

Прикро, але в статті не було вказано дати, тому Сергій Єсюнін почав шукати в іншій періодиці. В той період літак у небі був рідкістю, тому хтось мав про таку сенсацію написати.

Перші літаки були надзвичайно капризні

Перший пілотований політ в історії відбувся 17 грудня 1903 року. Цього дня біля містечка Кітті-Хок Орвілл Райт здійснив перший у світі політ на літаку, важчому за повітря, сконструйованому ним разом зі своїм братом Вілбером. Біплан «Флаєр 1» був обладнаний бензиновим двигуном внутрішнього згорання і протримався у повітрі 12 секунд, подолавши відстань 37 метрів. Три роки по тому, наприкінці 1906 року, піднявся у повітря перший європейський апарат конструкції Альберто Сантос-Дюмона.

— Про Російську імперію, то царська влада тривалий час не цікавилася літаками. А її увагу привертало все, що корисне для військового відомства. А перші літаки летіли тільки по прямій, не могли виконувати будь-які маневри. Але з розвитком авіації вже у 1909 році до імперії запросили французьких пілотів, аби вони здійснили демонстраційні польоти у Санкт-Петербурзі та Москві. У вересні льотчик Легальє приземлився у перше місто імперії Варшаву. А в Москві його апарат не зміг піднятися у небо. Це був провал. Перші літаки вони були надзвичайно капризні через недосконалі двигуни та керування, — зазначив Сергій Єсюнін.

В 1910 році перші польоти відбулися в Одесі: 7 та 8 березня здійснив їх мешканець міста Михайло Єфімов. Через тиждень над містом пілотував Сергій Уточкін, який у квітні здійснив демонстраційний політ у Києві. За цей рік пілот літав над Харковом, Катеринославом, Варшавою та іншими великими містами.

— 17 вересня 1911 року Уточкін здійснив політ над Вінницею, а 25-го — над Кам’янцем-Подільським. Але мені пощастило знайти, що першим містом на Поділлі, над яким пролетів літак, це був саме Проскурів. Здійснив його граф Емануель Малинський.

Літак графа Малинського летів 30–60 хвилин

Емануель Малинський був прихильником науково-технічного прогресу, як і граф Юзеф Потоцький. Цей факт сприяв їхньому товаришуванню. В червні 1911 року Юзеф у якості пасажира здійснив політ з Сергієм Уточкіним у Варшаві.

Свого часу за успадковані гроші Малинський придбав літак «Фарман-4» і в 1910 році здійснив кілька перельотів Францією.

— На той час «Фарман-4» був наймасовішим літальним апаратом. Його вага 400 кілограм, він — двомісний. Швидкість 65 км/год. На ньому він прилетів на Рівненщину до свого маєтку в Журному (нині Зірне). З 13 липня 1911 року граф розпочав свої щоденні польоти на Волині. А вже 29 липня на запрошення міської влади Рівного Малинський здійснив на своєму «Фармані-4» декілька польотів над повітовим містом, — розповів Сергій Єсюнін.

Наприкінці серпня у Малинського виникла ідея перелетіти Волинь та Поділля. Для цього він зв’язався з Юзефом Потоцьким, який мав численні маєтки, йому належали чималі території.

Оскільки задоволення це було не з дешевих, а для здійснення авіаподорожі необхідно було заздалегідь все спланувати — зокрема, десь провести дозаправку, Малинський домовляється про сприяння з боку Потоцького.

— Його літак міг протриматися у повітрі від 30 хвилин, ну максимум годину. Тому граф розробив маршрут. Спочатку він вирішив подолати майже 400 верств із Журного до Невіркова (Великі Межирічі, неподалік Корця), сталося це 9 вересня 1911 року. Після посадки вирушив до села Забара, яке у власності Потоцьких. 10 вересня граф Малинський вилетів до Славути, де він зробив коротеньку зупинку для зустрічі з князем Романом Сангушком. Далі вилетів у Шепетівку, — описав хронологію польоту історик.

Від Славути до Шепетівки Малинський летів над суцільним лісом. Це був доволі небезпечний переліт, бо у разі поломки немає, де здійснити посадку. Відстань пілот таки подолав, але неподалік Шепетівки в нього виникли проблеми з двигуном. До того ж погодні умови погіршилися, через сильний вітер авіаподорож довелося призупинити на два дні.

Лише 13 вересня під вечір літак Малинського полетів далі.

— Як написали в тогочасній пресі, відстань у 55 верств із Шепетівки до Антонін він подолав за 39 хвилин. Там на нього чекав Юзеф Потоцький, зустрічали пілота й чимало людей. Граф умовив Малинського, аби наступного дня він здійснив кілька польотів над Антонінами.

Політ Емануеля Малинського над Антонінами, 1911 рік

Після гостини в Антонінах, 15 вересня, літак вирушив до Проскурова. О 7-й годині ранку його зустрічали місцеві жителі, влада. Йому влаштували прийом.

Наступного дня, 16 вересня, Малинський вирушив до Волочиська, летів вздовж залізниці. Після посадки Емануель розібрав свій літак, завантажив його у вагони і відправив у фінське місто Турку. Там він планував здійснити переліт до Стокгольма.

Покататися на літаку коштувало від 100 рублів

Восени 1911 року на Поділлі готувалися до першого прильоту Сергія Уточкіна у Кам’янець-Поділький, готували й публіку, щоб вона пішла на цей захід. Аби зацікавити населення, в розкладі сеансів ілюзіону були фільми про польоти, літаки. В газеті ввели рубрику «Новости воздухоплаванья». Спостерігання за демонстраційними польотами для публіки коштувало від 1,5 рублів, місце в ложі — 10 рублів.

— Якась газета писала, що мало людей пішло на іподром дивитися на політ, а розмістилися навколо нього. Адже літак в небі було видно і за його межами, навіщо переплачувати, — додав Сергій Єсюнін.

Літак Малинського коштував 30 тисяч франків, на той час це вельми «грубі» гроші.

Сам Сергій Уточкін катав пасажирів на своєму літаку за 100–150 рублів. За ці гроші людину могли «покатати на літаку» приблизно 5 хвилин.

Свого часу в газеті «Подолянин» про польоти Малинського розписали по датах, відповідно до населених пунктів, де він здійснив посадку. А от у імперській пресі «Рускоє слово» та «Утро Росіі» вийшло кілька заміток про польоти під соусом, що дивак-землевласник купив літак і «летаєт в гості до сосєдніх помєщіков».

Поділитися посиланням



Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


Теґи публікації


Вам також може бути цікаво



Новини партнерів


Читайте у цій рубриці