У Шепетівці діяла народна бібліотека-читальня задовго до народження Миколи Островського

Історикиня Оксана Сажок на основі історичних джерел і наукової літератури розглянула становлення та розвиток народної бібліотеки-читальні Архангело-Михайлівського церковного православного братства у містечку Шепетівка Заславського повіту Волинської губернії наприкінці ХІХ ст. Жінці вдалося не лише встановити основний контингент її користувачів, а й дослідити шляхи поповнення бібліотечного фонду, його тематичний та кількісний склад.

Вагому роль у духовному та інтелектуальному розвитку населення Волині відігравали церковні православні братства, які з власної ініціативи відкривали безкоштовні загальнодоступні бібліотеки. Утім, їх бібліотечна діяльність залишається малодослідженою у вітчизняній історіографії.

Серед волинських братських спільнот одним з перших взялося організовувати широкодоступну книгозбірню братство, яке виникло 1893 року в містечку Шепетівка Заславського повіту при місцевій Архангело-Михайлівській церкві. У своєму статуті воно визначило одним з основних своїх культурно-просвітницьких завдань — заснування безкоштовної народної бібліотеки-читальні. Відкриття братської бібліотеки відбулося на початку листопада 1896 року, для неї було відведене приміщення в одній з церковних прибудов Архангело-Михайлівського храму. Бібліотека мала свої правила користування та статут, складений на основі виданих Міністерством народної освіти 15 травня 1890 року «Правил про безкоштовні народні читальні та порядок нагляду за ними».

Завідував читальнею голова братства, парафіяльний священик Гермоген Віленський, а бібліотекаря — сільського дільничного лікаря Т. І. Горощенка — було обрано з числа членів братства. Т. І. Горощенко вів систематичний каталог, складав списки замовлень на нову літературу, займався обліком і видачею книг читачам, по можливості перевіряв прочитане дітьми. Дружина лікаря Л. І. Горощенко, член братства, також сприяла розвитку народної читальні, даруючи їй книги. Таку ж небайдужість виявила дворянка Єлизавета Павлівна Кресова. Ці жінки разом з головою братства зробили суттєвий початковий внесок у примноження братського бібліотечного фонду. Рада братства досить скрупульозно підходила до його комплектування, адже читальня повністю утримувалася за гроші братства та церкви. Братчики спочатку ретельно переглядали покажчики та каталоги книг, схвалених для обігу в народних бібліотеках, наводили довідки про ці видання за відзивами і рецензіями у відповідних журнальних рубриках і лише після цього здійснювалися замовлення на літературу. Вже за рік такої наполегливої праці у братському фонді зібралася чимало різних за тематикою видань.

Найбільше у фонді було представлено книг на релігійно-моральну тематику — 134 примірника, а також художніх творів — 94, з природознавства, сільськогосподарської медичної та на тематику гігієни — 39, історичні книги — 36, географічні та етнографічні — 41 та інші.

Подібна ситуація була типовою для усіх тогочасних народних бібліотек. Це зумовлювалося численними заборонами та обмеженнями щодо формування бібліотечних фондів публічного доступу, які існували у бібліотечному законодавстві Російської імперії. Шепетівське Архангело-Михайлівське братство, комплектуючи свою бібліотеку, прагнуло передбачити та задовольнити найвибагливіші читацькі запити і уподобання. Слід підкреслити, що на початковому етапі розвитку читальні при відносно малому за обсягом її фонді, користувачам вже пропонувався широкий вибір книжкових видань різних назв, практично була відсутня дублетна література. Тож, є всі підстави стверджувати про неформальний підхід та відповідальне ставлення шепетівських братчиків до створення своєї бібліотеки.

Крім зазначених видань, у розпорядженні користувачів були ще книги тридцять однієї назви для позакласного читання з бібліотеки школи грамоти села Климентовичі Заславського повіту. Таким чином, відвідувачі читальні Шепетівського братства могли вибирати потрібну їм літературу з понад 400 примірників творів друку. Про великий читацький попит говорить той факт, що книжки ніколи у бібліотечній шафі не залежувалися, а майже завжди перебували в читачів. Відвідувачі книгозбірні Архангело-Михайлівського братства могли брати книжки додому або читати їх у бібліотеці в недільні та святкові дні. Потрібно зазначити, що наприкінці ХІХ ст. населення Шепетівки налічувало близько шести тисяч осіб. Тож, потенційних читачів Шепетівська братська книгозбірня могла мати достатньо. Вже за перший рік її діяльності бібліотечними послугами в ній скористалося більше трьох сотень жителів містечка, що відносилися до різних вікових груп.

За книгами до бібліотечного фонду Архангело-Михайлівського братства однаково активно зверталися як діти, так і дорослі. Жінки відвідували читальню рідше, що пояснювалося низьким рівнем писемності цієї категорії читачів у зазначений період. Таким чином, шепетівські братчики, розвиваючи читацькі смаки та задовольняючи інформаційні потреби, цілком усвідомлювали важливість загальної освіти народу, пробудження його прагнення до знань. Загалом же, статистичні показники Шепетівської братської бібліотеки вказували на низьку її книгозабезпеченість. Про це, передусім, свідчив недостатній обсяг книжкового фонду відносно кількості його читачів. На жаль, подібна ситуація простежувалася в більшості загальнодоступних бібліотечних закладах на теренах України.

Оскільки ці бібліотеки обслуговували населення безкоштовно, їхні книжкові фонди були дуже бідними. Значних фінансових витрат на придбання нової літератури не могло собі дозволити й Шепетівське Архангело-Михайлівське братство, адже його скарбниця поповнювалася лише за рахунок членських внесків, добровільних пожертв, відсотків з накопичених капітальних сум. У 1895–1897 рр. у складі братства налічувалося всього 87 осіб, котрі, власне, й старалися втілювати усі ті культурно-просвітницькі задуми, що окреслювалися в братському статуті. Хоча на закупівлю творів друку для бібліотеки-читальні у 1890-х рр. були витрачені не такі вже й малі, як на той час, кошти — близько 65 рублів, цього не вистачало для того, аби забезпечити усіх спраглих до знань книгою. Утім цей факт аж ніяк не применшував суспільної ваги братської книгозбірні. Варто зауважити, що в Російській імперії фонди народних бібліотек, хоч і були невеликими, використовувалися більш інтенсивно, ніж фонди публічних бібліотек.

Зазвичай у публічних бібліотеках стягувалася подекуди дуже висока плата за користування книгами, через що вони були доступні лише для заможних прошарків суспільства. Тому безкоштовні народні бібліотеки мали суттєве просвітницьке значення, на відміну від публічних бібліотек. На користь цього твердження свідчать і виявлені у звіті Шепетівської братської громади за 1893–1897 рр. кількісні показники руху її книжкового фонду. Наприклад, за вісім місяців 1897 р., в які здійснювалося бібліотечне обслуговування, майже до п’яти разів у середньому запитувалася кожна книга з братської читальні. З огляду на це стає зрозуміло, що бібліотечна література не залежувалося на книжкових полицях, а постійно видавалася читачам. Таким чином, фонд народної бібліотеки братства цілком виконував своє суспільне призначення. Статистичні дані про щомісячну видачу книг з кожного підрозділу фонду Шепетівської братської читальні дозволяють не лише проаналізувати його використання за певний проміжок часу, а й з’ясувати читацькі уподобання місцевої публіки.

Найінтенсивніше городяни зверталися до літератури релігійно-моральної тематики і художньої, а менше — до видань з питань природознавства, сільського господарства, медицини та гігієни, а також до біографічних творів. Очевидно, що збільшенню видачі зазначених книжок заважала обмежена кількість їхніх примірників у бібліотеці. В цілому ж, за допомогою фонду братської книгозбірні задовольнявся і зростав читацький інтерес до літературно-художніх творів, у підростаючого покоління вироблялася звичка до читання та формувалося прагнення змістовно проводити вільний час. Усе вищенаведене переконує, що народна бібліотека-читальня Архангело-Михайлівського братства, виконуючи такі важливі соціальні функції, як рекреаційну та виховну, стала справжнім центром культурного дозвілля для мешканців Шепетівки та її околиць.

Відзначимо, що братство самостійно проводило аналіз ефективності використання свого фонду. Це доводить, що братчики намагалися перетворити свій заклад на повноцінний осередок поширення освіченості та духовності. Відповідно до результатів вивчення ними своєї книговидачі, відвідувачі братської бібліотеки особливо зачитувалися біографіями Христофора Колумба та Олександра Суворова, творами Миколи Гоголя і Дмитра Григоровича, а також кількома науково-популярними книжками з релігії, історії, географії, народознавства й природознавства.

Аби проілюструвати наскільки дієво виявляла себе просвітницька функція Шепетівської народної читальні, доречно буде зупинитися докладніше на тій літературі з братського фонду, яка надавала допомогу у загальноосвітньому розвитку та користувалася в читачів підвищеним попитом. До авторів, природознавчі праці яких запитувалися в народній бібліотеці Архангело-Михайлівського братства найчастіше, належали такі російські літератори та відомі популяризатори науки, як педагог Микола Животовський, книгознавець і бібліограф Микола Рубакін, соціолог Олександр Стронін. Приміром, «Рассказы о земле и небе», які Стронін опублікував під псевдонімом Іванов, розходилися на теренах Російської імперії багатотисячним тиражем та неодноразово перевидавалися, викликаючи у читачів значний інтерес до природничих наук.

Відвідувачі Шепетівської братської читальні проявляли неабияку зацікавленість й до видань з інших галузей знань. Наприклад, допитливість народознавців задовольнялась цілою низкою етнографічних праць, поміж яких можна виокремити «Очерки домашней и общественной жизни евреев, их верования, богослужение, праздники, обряды, талмуд и кагал» О. Алексєєва (Санкт-Петербург, 1896 р.), «Наша родина и чужие страны» В. Андрєєва (Київ, 1893 р.), збірник науково-популярних нарисів для дітей «Где на Руси какой народ живет и чем промышляет» М. Александрова (Санкт-Петербург, 1874 р.), а також численні брошури Ф. Пуциковича, видані в серії «Из народоведения».

Стараннями Архангело-Михайлівського братства Шепетівська бібліотека розвивала ще й освітню функцію, виступаючи партнером школи, стаючи невід’ємною ланкою навчального процесу. До того ж користувачі Шепетівської народної бібліотеки мали змогу знайомитися з останніми досягненнями в сільськогосподарському секторі, отримувати кваліфіковані рекомендації та поради щодо раціонального ведення домашнього господарства. Цьому сприяла наявність у фонді відповідного змісту публікацій, зокрема, робіт видатного російського хіміка, провідного вітчизняного бджолознавця Олександра Бутлерова та українського письменника, видавця, церковного й громадського діяча Галичини Івана Наумовича.

У такий спосіб Архангело-Михайлівське братство долучалося до впровадження передового виробничо-практичного досвіду. Послуговуючись прикладом братчиків, місцевий люд все активніше припадав до такого джерела інформації та духовних цінностей, як книга, що, безсумнівно, сприяло еволюції соціокультурного середовища містечка.

Отже, попри недостатнє фінансування, законодавчі утиски Шепетівське Архангело-Михайлівське братство спромоглося сформувати повноцінну загальнодоступну безкоштовну бібліотеку, здатну розвивати потребу в читанні серед різних вікових категорій. Наприкінці ХІХ ст. бібліотечна діяльність Архангело-Михайлівського братства мала визначальне значення для задоволення зростаючих запитів письменних мешканців Шепетівки в книзі та знаннях. За умов малодоступності друкованих видань для більшості місцевого населення не варто недооцінювати культурне значення, суспільну і освітню користь братської бібліотеки. Читальня Архангело-Михайлівського братства надавала допомогу в самоосвіті, сприяла вдосконаленню професійного рівня, забезпечувала культурне дозвілля жителів Шепетівки та навколишніх сіл, широко популяризувала наукові знання і досягнення.

Нагадаємо, шепетівська бібліотека, яку заснував Микола Островський, відзначає 100-літній ювілей.

Поділитися посиланням



19 коментарів до статті «У Шепетівці діяла народна бібліотека-читальня задовго до народження Миколи Островського»

  1. Вітор коментує:

    Читайте уважно Біблію

  2. Гений коментує:

    Да, всё было просто распрекрасно с библиотеками в царской Шепетовке. Вот только власть держала народ в бедности и неграмотности. Ибо только так царизм мог эффективно управлять страной.

    Потому что, как только простые люди овладевали грамотой, начиналось чтение не только Библии, но запрещённой литературы. А после начинались неудобные вопросы для власти, и тем более – действия.

    Вспомните царский Циркуляр “О сокращении гимназического образования”, прозванный “Указом о кухаркиных детях”. Суть его была в сокращении гимназического образования для низов. В гимназию допускались только дети дворян, военных, чиновников, и т.п.

    А простолюдинам, в лучшем случае, оставались церковно-приходские школы, которые не финансировались с царского бюджета. Именно из такой школы и выгнали будущего писателя Н. Островского (подсыпал попу на кухне махорки в тесто).

    Так что не надо нам тут малевать радужную картину с читающими работягами при царском режиме. Да, такие были. Но, их было настолько мало, что когда скинули царя, оказался жуткий дефицит кадров на руководящие должности в советских органах власти – было много сознательных рабочих, но почти все они были неграмотны. И как начальники не могли эффективно работать в городских органах. Только воевать, да буржуев экспроприировать:)))

  3. Гений коментує:

    Я вам про другое сейчас расскажу!:

    Обратите внимание на карту Шепетовки в верху этой статьи.

    Видите графский дом, возле ставка? Ориентир: Здание с большой ёлкой, между ставком и дорогой. Так вот, я сам видел там два подземных хода идущих от этого графского дома.

    Малый подземный ход ишел в сторону ставка, и вероятно использовался как канализация. Выходил на обрыве, в притык к воде. Из него постоянно лилась вода, особенно после дождя. Позже, этот ход был заложен плитами.

    Мальчишки залезали в этот малый ход, но говорили что было опасно идти дальше – ход узкий, и осыпался потолок. У края хода было найдено несколько старинных медных монет. Непонятно как они там оказались.

    А вот большой подземный ход ишел от графского дома под горб, на котором сейчас стоит средняя девятиэтажка. Это ход провалился прямо перед крыльцом графского дома, так он и был обнаружен. Я сам видел этот провал перед крыльцом. Были ясно видны кирпичи свода и пустота под мими.

    Те, кто залезал в это ход, рассказывали, что он ведёт в огромные комнаты на горбе где сейчас девятиэтажка стоит. И из этих комнат есть выходы в подвалы еврейских домов, которые когда-то там стояли.

    Позже, на всё это наткнулись строители, которые рыли котлован под девятиэтажку. Но, строителям это было по барабану, и всё это заняли фундаментом дома. А боковые комнаты просто засыпали.

    И ещё, говорят, что там в войну прятались от немцев шепетовские евреи. Но, не все. Только несколько евреев знали про это подземное хозяйство, и могли туда попасть через подвалы своих домов. Остальным евреям жестоко не повезло.

    Вот где нашим краеведам есть над чем поработать. А не живописать, как через Шепетовку ехал Петлюра, на кривой козе…

    • Віктор коментує:

      Там, ймовірно, заховано золото Полуботка, яке давно шукають. І його, золота, так багато…!!!

  4. Петро Закалата коментує:

    День за днем…Остовський це хто??

  5. В коментує:

    Гєній, ти ідіот хоча б тому, що сам Микола Островський захоплювався військами Української Народної Республіки, які зустрічали Симона Петлюру в Шепетівці у квітні 1919 року біля церкви

    • Гений коментує:

      Ответ для “В”:

      Я же говорю, что ты архивный червяк. И вообще, старый пердун, ни на что не годный. И тебе молодые девушки не дают. Потому что плешивый и страшный. Я об этом молчу!

      Нехорошо обзываться…

  6. В коментує:

    “Підземні ходи” – складова міфології більшості сучасних райцентрів. Це чи не єдине, що притягує увагу “поп-корновихх” обивателів таких райцентрів до минулого свого міста.

    • Гений коментує:

      “В” – Ну ты прям карикатура на историка. Иди поройся в архивах. Может там бумажку найдёшь, которой Петлюра подтирался. И напишешь про это великий исторический труд.

      И вообще, архивная моль по тебе соскучилась…

      • Гений коментує:

        И вообще, дорогой “В”, ты пиши мне почаще. Мне интересно пообщаться с вышиваном-патриотом, променявшим Украину на использованный польский гандон.

        Возможно, тебе даже повезёт – я посажу тебя в клетку, и буду показывать за деньги, как редкий вид животного Nacizmus Debilius (это по латыни).

        • Гений коментує:

          Кстати, до­ро­гой “В”, вышиван наш Петлюрой очарованный — ты думаешь мне батареи включать???

          При плохой советской власти они у меня были горячие и дешевые. А при вас, петлюрознавцах из палаты №6 — холодные, и прям золотые. Вот это всё что вы “перемогли i здобули”. Придурки…

  7. В коментує:

    Гэній, проведи собі теплотрасу від паровоза ім. Островського, якого недавно пофарбували ті, хто тобі опалення не вмикає))))

  8. В коментує:

    Твій набір слів і штампів, товаріщ Гэній, на рівні 1980-тих. З тих пір твій саморозвиток зупинився?

  9. День за днем коментує:

    Шановні коментатори! Не переходьте, будь ласка, на особистості, не ображайте один одного, коментуйте по суті. В іншому випадку будемо змушені вимкнути коментарі до цієї статті.

    • Гений коментує:

      А вы почитайте комменты – кто кого первым назвал “идиотом”. И это наш краевед, историческая совесть Шепетовки, спаситель нации, и особа приближенная к Императору. Ой не то… К Петлюре…

      Он ещё теткам там что-то впаривает… Я представляю этот цирк…

      • Гений коментує:

        Я бы вообще, вызвал бы его на дуэль – путём забрасывания какашками.

        Но… У меня нет столько какашек. Боюсь, он победит…

  10. Гений коментує:

    И последний мой антипетлюровский коммент:

    В Украине требуют разблокировать ВКонтакте, Одноклассники, Яндекс.

    Ссылка – https://tinyurl.com/ehgfkj

    Просьба поддержать петицию! Спасибо.

    Всё, тема закрыта.


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


Теґи публікації


Вам також може бути цікаво



Новини партнерів


Читайте у цій рубриці