Наталія із Хмельниччини та двоє її дітей служать у Збройних силах України
Наталя — бухгалтер фінансово-економічної служби 211 понтонно-мостової бригада Сил підтримки ЗСУ Командування Сил підтримки Збройних сил України, родом з Кам’янець-Подільського району Хмельницької області.
Спочатку вона працювала цивільним працівником — діловодом продовольчої служби у одній із військових частин, а пізніше перейшла у фінансову службу та пропрацювала бухгалтером ще 28 років. Раніше Наталя навчалась за напрямком обліку та аудиту, тому бухгалтерія для неї стала справжнім покликанням, довжиною у 30 років.
«Що стосується роботи у фінансовій сфері, то я дійсно вважаю, що це — моє покликання. Я отримую задоволення від повсякденних задач, які щоденно виконую. Звичайно, ця робота рутинна, але я знаю, що вона важлива та необхідна, адже фінансова сфера відіграє досить важливу роль», — розповідає Наталя.
Вже з початком повномасштабного вторгнення в Україну вона вирішила повноцінно долучитись до лав ЗСУ та призвалась до війська. Потрапила військова на посаду за своїм напрямком, в якому вона справжній фахівець — до фінансово-економічної служби.
«Моя робота бухгалтера полягає у обліку майна та всього, що стосується документообігу фінансово-економічної служби. Моментами буває важко, адже ця робота досить об’ємна та займає багато часу. Крім того, фінансова документація вимагає дуже багато уваги, зосередженості та часу. Але, маючи відповідні знання, вміння та навички, у мне ніколи проблем не має, а робота завжди виконується вчасно», — розповідає військова.
Щодо служби у війську, рідні захисниці прийняли таке рішення із важким серцем, адже двоє її дітей також служать у Збройних силах України.
«Донька також пішла по моїм стопам, та служить на посаді бухгалтера, але до війська потрапила ще з 2015 року. А мій син служить ще з 2014 з часів АТО. І коли розпочалась війна у нашій країні, я не змогла їх залишити і пішла за своїми дітьми у армію. Ось так, всією сім’єю, ми як справжні патріоти своєї держави та неньки України, служимо у лавах ЗСУ задля того, щоб пришвидшити перемогу та знищити ворогів! Звичайно мої діти служать у інших містах та військових частинах, син приїздить рідко, багато роботи, але з донькою бачусь частіше. Та для мене найголовніше це почути що вони живі та здорові і з ними все гаразд», — каже вона.
Щодо того, як жінці служити в оточенні чоловіків, та Наталя зізнається, що їй досить комфортно служити разом та набагато безпечніше.
«Наші захисники це — опора, підтримка, допомога, особливо на виконанні без чоловіків ніяк, на них тримається абсолютно все. Побратими займаються абсолютно всім, від організації та забезпечення до охорони. Тому з чоловіками не просто комфортно служити, а поряд з ними є відчуття безпеки та надійності», — промовляє військовослужбовиця.
Захисниця неодноразово перебувала в районах виконання, де допомагала готувати їжу нашим захисникам та виконувала інші завдання за призначенням.
«Перебуваючи на Сході, до мене прибилось маленьке кошеня. Воно було виснажене, дуже змучене, плакало, голодне та холодне… але воно мені так приглянулось, що я не могла його залишити, та забрала до себе. Нагодувавши та просто пригорнувши до себе, воно одразу пригрілось та солодко заснуло. Насправді, ці маленькі пухнастики зажди зустрічають та проводжають наших військових. У кожного з них є свій улюбленець, якого він бере на руки, який кожному з них зігріває душу та є для кожного з них справжнім антистресом», — посміхаючись, розповідає Наталя.
Перебуваючи на Сході, військова неодноразово бачила як ворог нищить українські землі, стирає з лиця землі цілі міста…
«Знищені державні та цивільні будівлі, все розвалене, простріляні забори і хати, зруйноване все навкруги, багатоповерхівки знищені…. все це країть моє серце… це нереально важко, мені болить за нашу Україну, за нашу землю, за наших цивільних та військових… Навкруги оборонні споруди, блокпости, багато їздить військової техніки, всі зі зброєю, постійні прильоти, щось вибухає та небезпека всюди… Ось це все ворог — підлий і безжалісний, з яким ми боремось щоденно, і обов’язково переможемо!» — каже вона.
А ще Наталя з гордістю каже, що для неї служити Україні — це добросовісно виконувати свою роботу:
«Бо кожен на своєму місці має віддавати всього себе, не підводити, виконувати ті обов’язки, які на тебе поклали, підтримати словом і ділом, своєю роботою, у цьому й полягає служити людям і українському народові».
Мріє військова про закінчення війни і щоб її діти були вдома, біля неї. А також поїхати з ними до Німеччини на відпочинок, та відвідати знаменитий Кельнський собор, та вже у мирній Україні під мирним небом!
— публікація містить фотогалерею;
— публікація містить відеоматеріали;
— матеріал опублікований на правах реклами;
— посилання на коментарі.
Залишити відповідь