«Пушок» із Шепетівки: історія 20-річного Героя, який загинув від російського дрона
З перших днів повномасштабного вторгнення Андрій Дідук з Шепетівки, що на Хмельниччині, вступив у ТРО. На той час йому було 18 років. Пізніше боєць воював на гарячих напрямках у складі 3 окремої десантно-штурмової бригади. Андрій загинув у листопаді 2024 року від російського дрона на Луганщині. Про це «Суспільне Хмельницький» розповіла мати полеглого військового Валентина Дідук.
Андрій народився та проживав у Шепетівці. До 9 класу навчався в ЗОШ № 1 та продовжив навчання в НВК № 5. Середню спеціальну освіту отримав в Шепетівському сільськогосподарському технікумі бухгалтерського обліку, розповіла Валентина.
«З дитинства син дуже полюбляв майструвати з конструктора Лего різні моделі авто, літаків, кораблів. В більш дорослому віці читав книги Стівена Кінга, різні комікси, любив готувати на кухні, слухати різну музику, грати в комп’ютерні ігри».
Зі слів матері, з перших днів повномасштабного вторгнення Андрій, не задумуючись, вступив до самооборони у віці 18 років. Виходив на чергування на блокпости та вулиці.
«Він наполегливо готувався до вступу у лави 3 окремої десантно-штурмової бригади. В серпні 2023 року його мрія здійснилась — він пройшов відбір та підписав контракт. У нього був позивний «Пушок».
Андрій Дідук пішов служити, бо мріяв стати військовим. Він був оператором відділення радіоелектронної боротьби з безпілотними літальними апаратами. Воював в Донецькій області, у Покровському районі, Харківській області, Ізюмському районі та на Луганському напрямку.
«Він ніколи не скаржився, що важко на війні. Завжди казав: «Все добре». Навіть під час поранення не скаржився, витягуючи важкопоранених побратимів. Він казав: «Я мав інші плани на життя. Мені 20 і я на війні. Хто, як не я».
Андрій Дідук був оператором відділення радіоелектронної боротьби з безпілотними літальними апаратами. Як розповіла Суспільному мати Валентина, останній раз Андрій приїжджав у відпустку весною 2024 року, на Великдень.
«Був стриманий у своїх розповідях. Намагався підбадьорити всіх зі словами «Йдемо до перемоги». Тоді розповідав нам про згуртованість побратимів, єдність духу, підтримку. Звичайно, вірив в перемогу. Боровся за наш спокій та мир».
Його останні слова були:
«Все добре. Повертаємось з позиції».
Він мав приїхати у відпустку 28 листопада. Мріяв побачити рідних, друзів та поїхати у відпустку до Львову. На час загибелі Андрію було 20 років.
Наразі рідні полеглого воїна написали петицію про присвоєння йому звання Героя України. Із 5 серпня петиція зібрала понад 11 тисяч голосів із 25 тисяч необхідних. Триватиме збір підписів ще 46 днів.
— публікація містить фотогалерею;
— публікація містить відеоматеріали;
— матеріал опублікований на правах реклами;
— посилання на коментарі.
Залишити відповідь