Сказав Президенту, що не підведе: історія лісівника із сусідньої з Хмельниччиною області
Олександр Чорновол очолив обласний осередок Спілки воїнів-лісівників України у сусідній із Хмельниччиною Житомирщині.
Він — лісничий у Столичній філії ДП «Ліси України», родом з півночі Житомирщини. Добре знає, що таке діяти швидко, коли часу немає. Весною 2022-го, в найгарячіші дні боїв, він допомагав українським військовим — евакуйовував цивільних та техніку, виводив групи розвідників крізь ліси. У перші дні війни долучився до тероборони на півночі Житомирщини. Разом з побратимами шукали позиції ворога і передавали координати далі.
Бували ситуації, коли доводилося вирішувати все на місці: або зупиняєш техніку противника, або стаєш мішенню. Під час одного з виходів натрапили на блокпост — вивели з ладу БТР і вийшли без втрат.
Коли росія пошкодила лінію електропередач Чорнобильської АЕС, саме Олександр проводив ремонтників у зону ураження. Йшли через ліс, по ворожих маршрутах. Роботу виконали — живлення станції відновили та запобігли новій ядерній катастрофі. Повернулися без втрат.
У той самий період займався евакуацією працівників Давидківського, Заліського та Радчанського лісництв — виводив людей і документацію. Знав ці ліси ще з дитинства, і це давало перевагу — коли знаєш кожну дорогу, менше шансів, що втратиш когось у дорозі.
Після початку окупації частини сіл не сидів осторонь — з колегами по кілька разів на тиждень перевозили ліки, продукти, базові речі. Часто йшли без зв’язку, без гарантій на повернення. Просто знали, що там чекають.
Улітку 2022 року Олександр отримав державну нагороду — орден «За мужність» ІІІ ступеня. На врученні Президенту сказав коротко: «Не підведемо». Після цього повернувся на роботу у лісництво. Але ця звичність — умовна. Паралельно з господарськими питаннями він досі координує допомогу військовим. Не завжди публічно, але постійно:
«Впевнений, що після створення державного підприємства стало більше порядку. Чітко видно, хто за що відповідає, краще налагоджена робота між підрозділами. Почали регулярно надходити нова техніка і обладнання — авто, трактори, мотопомпи, генератори. Техніка не стоїть, а постійно використовується — як у планових роботах, так і в навчаннях. Пожежне оснащення стало серйозніше. Закупили нові засоби, оновили старе, підготували резерв. Додатково зробили мінералізовані смуги, розчистили під’їзди до водойм, відремонтували техніку».
Лісництво, де він працює, відчуло на собі бойові дії. Тут були обстріли, проходили диверсійні групи. Але люди залишились і продовжували працювати. Лише зараз повернулись до стабільної роботи, але досвід тієї весни тут пам’ятають усі.
«В осередку Спілки воїнів-лісівників зараз багато тих, хто пройшов війну і повернувся до цивільної роботи. Люди різні — хтось працює у лісі, хтось в апараті. Але всі залишаються на зв’язку і продовжують допомагати там, де можуть. Спілка для мене — це не формальне об’єднання. Ми збираємось, коли є питання. У пріоритеті — ті, хто зараз на фронті. Підрозділи, в яких служать наші колеги, ми знаємо. Зв’язок постійний. Коли є запит — не шукаємо довго, скидаємось і закриваємо. Своїх не залишаємо. Це правило, яке не обговорюється», — каже лісівник.
— публікація містить фотогалерею;
— публікація містить відеоматеріали;
— матеріал опублікований на правах реклами;
— посилання на коментарі.
Залишити відповідь