Микола Островський залишається в історії Шепетівки

Культурний диспут «Той, про кого не говорять» пройшов 24 вересня у музеї Миколи Островського. Захід зібрав істориків, музейників із різних міст України. На диспуті також був присутній і автор меморіального комплексу — художник-монументаліст Анатолій Гайдамака. Свою думку щодо назви музею прийшли висловити і містяни.

Причиною проведення диспуту стала, власне, назва закладу — обласний літературно-меморіальний музей Миколи Островського, яку радять змінити відповідно до вимог часу.

За словами директора музею Наталії Никонової, їм часто доводиться відповідати на листи з офіційних джерел та у переписці в соціальних мережах щодо напрямку роботи закладу та його назви.

Читайте також:

Зокрема, після опитувань майже 1000 осіб музейники винесли на розгляд 4 назви, а також запропонували перепрофілювання музею з літературно-меморіального на історичний.

Заради об’єктивності рішення щодо назви закладу винесли на розгляд громадськості та фахівців, як істориків, так і юристів.

— Музей є оригінальним та унікальним витвором архітектури соцреалізму і є архітектурною пам’яткою місцевого значення, — зазначила директор музею Наталія Никонова. — Експозиція музею зберігає історичну пам’ять про події минулого та їх наслідки, висвітлює історію України радянської доби, розвінчує історичні міфи, створені радянською пропагандою з метою маніпулювання свідомістю людей, на прикладі біографії радянського письменника М. Островського показує, як пропаганда радянського режиму замовчувала й міфологізувала не лише історичні події, а й біографії людей.

Сьогодні музей став місцем проведення масових культурно-мистецьких та наукових заходів. Відіграє важливу роль у культурно-просвітницькому житті регіону, є цікавим туристичним пунктом, а також — творчою платформою для обдарованих людей з особливими потребами.

— Загалом, наша мета — розвинути та закріпити роль музею як історичного, що об’єднує довкола себе громаду в бажанні знати історію свого краю, народу і своєї країни; спрямувати свою діяльність на пошук, встановлення історичної правди та найповніше її висвітлення, стати максимально доступним для кожної людини, а також бути інноваційним та організаційно ефективним, — додала Наталія Никонова.

Присутні шепетівчани не погоджуються на перейменування музею та зміни концепції у діяльності. Адже це авторський задум та авторський твір.

— Музей знаходиться на балансі Хмельницької обласної ради, — зазначив депутат обласної ради Віталій Олуйко. — У свій час Шепетівська міська рада відмовилася прийняти на свій баланс музей. Утримання його — дороге задоволення, адже щороку з обласного бюджету виділяємо майже 3 мільйони гривень — це кошти платників податків Хмельниччини. На останній сесії облради виділили додатково 250 тисяч гривень на ремонт теплотраси. Будемо надалі фінансувати заклад. Тому що ми вважаєм, що ми, українці, — народ культурний. А культура потребує багато музеїв. А питання назви — це питання власника з урахуванням національного законодавства України.

У свою чергу, час змінює і людей, і музеї. На часі продумати концепцію так, щоб музей показував і історію, і працював на майбутнє України.

— Офіційна назва музею дуже довга, її треба скоротити для зручності, для того щоб в інформаційному просторі було б зручно знайти, — зазначила мистецтвознавець Євгенія Моляр. — Тут абсолютно практичне і прагматичне питання: назвати простіше, наприклад, музей Миколи Островського, тобто залишити впізнаним бренд. Музеї вже давно не є місцем пропаганди. Музей — це місце, де є інформація, де кожна свідома людина може прийти і для себе використати це знання і критично переосмислити, вийшовши з музею, зробити висновок щодо подій минувшини.

Перейменування музею також потребує значних коштів. Іван Дячук, директор санітарно-оздоровчого комплексу «Країна мрій», який до 2016 року носив назву «Корчагінець», зазначив про недоцільність перейменування:

— За рішенням Інституту національної пам’яті ми змушені були змінити назву. Саме за чотири дні до нового року нам зателефонували з інституту і попередили, якщо не змінимо назву самі, Інститутом національної пам’яті готується постанова і нам присвоять назву когось із лідерів визвольних змагань. Мій принцип, що назва дитячого закладу має співатися та римуватися, тому діти самі вибрали назву «Країна мрій». Ми витратили понад 180 тисяч гривень на перейменування, а ще ведеться «війна» за використання землі, яку не матимемо у постійному користуванні, а лише в оренді. Нам доведеться понад півтора мільйона гривень щороку сплачувати в бюджет земельного податку. Це впливає на вартість путівки, тому вони такі дорогі. Для підняття настрою розповім, який запис зробила одна із вожатих про назву «Корчагінець». З її запису, заснував заклад князь Острозький і назвав на честь одного із героїв свого роману «Як гартувалася сталь». Адже щодо імені письменника Миколи Островського претензій нема, підлягає декомунізації головний герой роману Павка Корчагін. Хоча назва «Корчагінець» не завадила нам отримати подяку президента за високий рівень національно-патріотичного виховання.

На думку автора літературно-меморіального комплексу Анатолія Гайдамаки, варто залишити назву без змін.

— Тут закладена епоха, в якій жив Островський, — зазначив художник-монументаліст Анатолій Гайдамака. — Я за те, щоб залишити назву Островського. Він нічого поганого не робив, був такий собі мрійник. Він же не думав, що настануть такі роки, як 37-ий. Тоді такі часи були, зараз наступили інші. Сьогодні такого гігантського об’єкту не побудували б. До того ж, музей Миколи Островського поціновувачі сучасного мистецтва в соцмережах відзначили на 3-му місці з найкращих у світі після музею у Гданську й Королівського музею Онтаріо в Торонто.

Заступник начальника управління культури Хмельницької ОДА Валентина Лукашук зазначила, що мешканці міста мають стати на захист музею, тоді до думки громадськості прислухаються у верхах влади.

— Сьогодні емоції зашкалюють, адже обговорюємо історичну подію — нову назву закладу. Тут є присутні науковці, представники громадськості, обласної ради й управління культури, в підпорядкування якого перебуває музей. Однозначно, він є серцем Шепетівки та брендом міста. Окрім цього, є законодавчі акти. Нещодавно отримали листа з Міністерства юстиції України, що в них перебуває це питання на контролі. Якщо ми не приймемо рішення про перейменування, це рішення приймуть за нас на цій комісії, де не будуть цікавитись думкою ні управління, ні громадськості. До того ж, громадськість Шепетівки ні разу офіційно не стала на захист закладу. Управління має захищати назву та концепцію музею на різних рівнях.

В підсумку учасники диспуту вирішили залишити назву музею без змін. Для того, щоб надалі спокійно функціонувати, звернуться в Інститут національної пам’яті з листом щодо надання офіційної відповіді про вилучення прізвища Островського із списків рекомендованих до перейменування.

Поділитися посиланням



8 коментарів до статті «Микола Островський залишається в історії Шепетівки»

  1. Виктор Морозов коментує:

    Якщо експерт називає співробітника ЧК, бригадного комісара Червоної армії, пропагандиста злочинного комуністичного режиму Миколу Островського ” таким собі мрійником, який нічого поганого не робив ” – мені соромно за таких “експертів”, за організаторів і учасників “культурного диспуту”, за земляків -шепетівчан…

    • Віктор Д коментує:

      Ти звідки приїхав до Шепетівки щоб скиглити?

  2. Карслон коментує:

    Как-то странно — агенту польской разведки Петлюре (которого замочили евреи за убийства и погромы), и агентам немецкого СД и Гестапо полицаям-бандеровцам (которых абсолютно правильно мочил НКВД), можно цеплять таблички на каменюках и стенах по всей Шепетовке.

    А вот “бри­гад­но­го ко­мі­са­ра Чер­во­ної ар­мії” — обижаете.

    Витя! Ты бы сейчас, без этой “Чер­во­ной ар­мії”, работал бы на немецкой плантации, в кастрированном состоянии, в полосатой робе и деревянных тапках, и с наколкой-номером на руке.

    Ну, назовите тогда “музей имени художника Адольфа Гитлера”. Выдающийся деятель культуры, хотел европизировать Украину. Газ бесплатно раздавал. Очень, кстати, сейчас актуально!

    Витя, не надо благодарить. Теперь тебе будет где зигануть “Хайль!”. Не сдерживай себя…

  3. Карслон коментує:

    Отдельно хочу сказать по “Ін­сти­ту­ту на­ці­ональ­ної пам’яті”. Это враги Украины, напялившие на себя вышиванку. Потому, что “Ін­сти­ту­т на­ці­ональ­ної пам’яті” есть главный катализатор гражданской войны в Украине.

    Никто так не перессорил украинцев друг с другом, как этот “институт”. Все его действия, при декларировании добрых националистических намерений, дают ОБРАТНЫЙ результат — ослабление дерущейся внутри себя Украины.

    А кому это выгодно? Только Путину. Для захвата ослабленной Украины. Неужели этого никто не видит???…

  4. В коментує:

    Карлсон, прийшла б зараз та Червона Армія, то тебе вона або витрусила б з кальсонів, або зробила б стукачем безкоштовним.
    Ти реально хворий на голову з “Петлюрою-агентом”.

  5. В коментує:

    Кажуть, назву музею таки змінюють. І роз’яснення Мінюсту вже відповідне є. Га, “День за днем”?

    • Вчора, 12 листопада, випадково зустріла колегу журналіста із Шепетівського вісника Володимира Ковальчука. До того ж, кандидата історичних наук. Він давав інтерв’ю саме з цього приводу. Можливо, він дасть більш кваліфіковану відповідь.

  6. В коментує:

    Кажуть, позавчора кандидат історичних наук В.Ковальчук також дав інтерв’ю для кореспондента всеукраїнської газети “День” з цього саме приводу. Ну а вчора, крім нього, ще багато шепетівчан поділилося думками про музей із знімальною групою UA: Поділля. Так що побачимо…


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Я ознайомився/лася та погоджуюся з правилами коментування та політикою конфіденційності


Теґи публікації


Вам також може бути цікаво



Новини партнерів


Читайте у цій рубриці