Скарб, за який боролися дев’ять років, повертається в Україну
Верховний суд Нідерландів ухвалив остаточне рішення повернути «скіфське золото» Україні. Він підтвердив рішення апеляції дворічної давності на користь Києва, повідомила влада країни. Про це пише ВВС.
«Скіфське золото» — це колекція археологічних об’єктів, яка опинилась у Європі на виставці напередодні анексії Криму в 2013 році.
Судові баталії навколо скарбів тривали майже 9 років. Верховний суд повністю відмовив у касаційній скарзі музеїв окупованого росією Криму і залишив в силі рішення апеляції, яке задовольнило усі вимоги України.
«Ми зараз проведемо перемовини з музеєм і будемо вирішувати, як і коли забирати ці артефакти до України. Головне, що рішення остаточне і оскарженню вже не підлягає», — повідомила ВВС Україна перша заступниця міністра закордонних справ Еміне Джапарова.
«Перемога у правовій битві, що тривала з 2014 року. Попереду переговори з музеєм Пірсона про механізми виконання цього рішення. Вірю, що відновимо справедливість і відкриємо виставку у вільному Криму», — додала вона.
«Музей Алларда Пірсона (APM) має передати так звані кримські скарби державі Україна», — йдеться у вердикті, який 9 червня підтвердила найвища судова інстанція.
Ще у грудні 2016 року суд першої інстанції — окружний суд Амстердама — ухвалив рішення повернути «скіфське золото» Україні, таке ж рішення ухвалила апеляція, а вже під час повномасштабного вторгнення росії в Україні з’явився остаточний вердикт.
Суто бюрократична на перший погляд суперечка між музеями та міністерствами різних країн за ці роки перетворилася на запеклу політичну баталію за участю найвищих державних посадовців України та росії.
Із чого все почалося
Почалася ця історія влітку 2013 року, коли з експонатів київського Музею історичних цінностей та ще чотирьох музеїв, розташованих у Криму, сформували колекцію з 584 експонатів (понад дві тисячі предметів) вартістю близько мільйона євро.
Так з’явилася виставка «Крим — золото і таємниці Чорного моря». Значно пізніше її назвуть «скіфським золотом» — що не зовсім коректно, оскільки далеко не всі експонати колекції мають стосунок до скіфів, і поготів не всі є золотими: велика її частина — це бронзові, керамічні й навіть дерев’яні вироби.
В рамках рутинної міжнародної культурної співпраці в липні 2013 року колекція виїхала у німецький Бонн. Там, у Рейнському крайовому музеї, виставка пережила початок українського Євромайдану і зустріла новий, 2014 рік.
На початку лютого 2014-го, згідно з підписаним контрактом, експонати перевезли в Амстердам, в музей Алларда Пірсона, де їх мали демонструвати до кінця серпня. Тут виставка пережила зміну влади в Україні, а потім і не визнану ані Україною, ані Нідерландами анексію росією Криму — місця, звідки походила левова частка її експонатів і куди за замовчуванням їх мали повернути.
У Києві відразу звернули увагу на потенційні ризики ситуації, що склалася.
Вже наприкінці березня 2014 року тодішній український віцепрем’єр з гуманітарних питань Олександр Сич заявив, що, за його інформацією, російська влада має намір вивезти експонати кримських музеїв, які перебувають на виставках за межами України, до Ермітажу.
Тому український уряд ухвалив рішення передати усі такі експонати безпосередньо у розпорядження міністерства культури України — зазвичай експонатами розпоряджаються музеї, в яких вони виставляються на постійній основі.
Мінкульт, своєю чергою, заочно вилучив ці експонати у кримських музеїв та передав їх на зберігання до київського музею історії України.
Паралельно доля колекції непокоїла і музей Алларда Пірсона.
З одного боку, договір про проведення виставки в Амстердамі підписаний з конкретними музеями, тобто — повернути експонати потрібно було їм. З іншого — у тому ж договорі була, хоч і протокольна, але цілком конкретна згадка про те, що власником експонатів виступає держава Україна в особі українського музейного фонду, розташованого в Києві. Тобто повернути «скіфське золото» потрібно не в Крим, а до Києва.
Прогнозуючи майбутні проблеми, музей спочатку звернувся за консультаціями до юристів Амстердамського університету, а пізніше подовжив термін виставки у своїх стінах до листопада 2014 року.
Врешті-решт, у серпні 2014-го музей Алларда Пірсона випустив офіційний пресреліз, в якому заявив, що не може прийняти вимоги щодо повернення експонатів ні від кримських музеїв, ні від Києва.
«Передача об’єктів зацікавленій стороні майже однозначно призведе до вимог з іншої сторони, що створює істотні ризики для музею Алларда Пірсона. Музей виконає кваліфіковане судове рішення або угоду між сторонами», — йшлося в офіційній заяві.
Восени 2014 року в музеї заявили, що мають звільнити зали для інших виставок, та перемістили «скіфське золото» до запасників. А перед цим — відправили до Києва 19 експонатів з тамтешнього Музею історичних цінностей. У Голландії залишилися тільки експонати з Криму.
Протокольне листування між Києвом, Кримом і Амстердамом прогнозовано не мало результатів, і в січні 2015 року окружний суд Амстердама почав розгляд позову чотирьох кримських музеїв проти музею Алларда Пірсона з вимогою віддати «скіфське золото» саме їм.
Тоді ж як третя сторона до справи приєдналася Україна, що вимагає повернути експозицію до Києва.
— публікація містить фотогалерею;
— публікація містить відеоматеріали;
— матеріал опублікований на правах реклами;
— посилання на коментарі.
Залишити відповідь