У Пліщині мовниця продовжує традицію свого роду
Про Галину Мельник жительку села Пліщина, що на Шепетівщині, дізналися випадково з розмови в тамтешньому магазині. Просто поцікавилися у продавчині про наявність у селі майстринь чи рукодільниць. Перша, хто спав на думку літній жінці, була саме Галина.
— Дуже цікава молода жінка, — розповіла її односельчанка Тетяна. — Як же вона гарно вишиває. Я бачила її роботи в храмі, коли вона приносила на освячення вишиту ікону.
Коротенько описавши кількома словами, як дістатися дому Галини, ми вирушили до неї. Зустріли молоду жінку на порозі Пліщинської школи, де вона працює вчителем української мови. Галина здивувалася дещо, коли ми спитали про її захоплення вишивкою, мовляв, ніколи на виставки нічого з робіт не виставляла.
— Вишиваю вже давно, мені подобається займатися таким рукоділлям. Перше вишила для себе подушку, ще як студенткою була. Подругам вишивала на подарунок різні невеличкі картини, — каже Галина.
Вдома у неї ледь не кожен куточок має часточку її рукоділля. Навіть у дитячій кімнаті для синочків над головами картини з янголятами вишиті, а на поличці — репродукції з героями мультфільмів.
— Мене діти попросили машини з мультфільму «Тачки» їм вишити. А ще я своїм похресникам у подарунок картинки сама вишила. Взагалі люблю такі речі власноруч виготовлені своїм близьким дарувати, — продовжує жінка.
Взагалі Галина любить вільний час заповнювати рукоділлям, її мама Ольга вважає, що це донька успадкувала від бабусі.
— Я сама нічого ніколи не вишивала. А мама моя, то і подушки, і рушники, і подоли в простирадлах вишивала. Ми й дотепер зберігаємо все це, як пам’ять, як сімейну реліквію. Зараз все вам покажу, — зауважує пані Ольга.
Жінка виносить з кімнати бабусині речі, заодно прихопила і рушники доньчині.
Звертає нашу увагу на дрібненький хрестик та рівні стіжки, мовляв, попри те що щільно нитка натягнута, але тканину не зібгало.
— Це все так для душі та відпочинку, навіть більше, аби відволіктися від різних подій, — пояснює заняття вишивкою Галина. — Наразі вдосконалюю техніку бісером, маю вже чимало ікон. Мрію вишити парну та Святу вечерю. Ідей багато, треба лише час.
Раніше Галина вишила в сільський храм рушники і подарувала, каже, що таким чином хотіла віддячити Богу за сім’ю. До речі, гарні подарункові рушники на https://cedra.com.ua. Попри заклопотаність, щоденну рутину, молода жінка знаходить час, аби продовжувати традицію своєї бабусі: творити власноруч дрібні та приємні речі для затишку власного дому.
— публікація містить фотогалерею;
— публікація містить відеоматеріали;
— матеріал опублікований на правах реклами;
— посилання на коментарі.
Залишити відповідь