Чого чекають жителі Пліщина від об’єднання з сусідами?

Нещодавно ЦВК оголосила про проведення виборів у 4-ох об’єднаних територіальних громадах Хмельниччини, серед них три села з Шепетівського району — Плесна, Пліщин та Жилинці. Центр громади планують розташувати у селі Плесні. Про сподівання щодо процесу децентралізації та настрій селян сусіднього Пліщина дізнавалися під час робочої поїздки.

Першою вийшла на діалог пані Тетяна. Корінній мешканці Пліщина — 62 роки. Вона зайшла до доньки в магазин. Певний досвід у єднанні з сусідами жінка добре пам’ятає — свого часу колгосп Плесни «Більшовик» поглинув пліщинський імені Тараса Шевченка.

— Нічого доброго з цього не буде. Нехай би наша громада лишалася так, як є — самостійною. Колгосп був, то й люди на роботу ходили. А от немає його, то й заросло все кущами. Те саме буде й з селом після об’єднання. Я голосувала на референдумі за приєднання до Славути, мені подобається тамтешнє керівництво. А найбільше внуків своїх шкода. От візьміть, школу в нас переведуть у Плесну, то діти мусять увесь час автобуса чекати. А як заболить щось, як до них швидко дістатися в ту Плесну?

Та попри все Тетяна сподівається на краще, бо каже, що по життю оптимістка. В серці плекає лише гарні спогади і добрі надії на майбутнє. І нині жінка зберігає газету 1957 року, де йдеться про їхній колгосп — на той час мільйонер.

— Тут про мого тата писали і фотографія є, — розгортає селянка пожовклий номер старої газети. — Кажуть мої, що я Плюшкін, але ж то — пам’ять. Я добре знаю, як колгосп перший раз приєднали до Плесни, то вони його й «розбомбили». Все голо лишилося. Собі вони робили все — і дороги, і будувалися, а ми ні з чим лишилися. Оце таке я пам’ятаю приєднання.

А от вихователька дитячого садочка вважає, що лише час розставить все на свої місця. Жінку ми зустріли дорогою додому. Хоча вона поспішала, та декілька слів щодо приєднання сказала:

— На референдумі я голосувала за об’єднання з Плесною. Вважаю, що так буде краще для всієї громади.

Завідуюча закладу дошкільної освіти Лариса Серебрянова вважає, що об’єднання справа хороша, але тільки за умови збереження інфраструктури у Пліщині:

— Звісно, хочеться, аби зберегли садочок і школу. Шкода, якщо їх не стане. Пліщинці добре пам’ятають часи, коли садочок не працював. Це було у роки після закриття колгоспу. Але що наперед забігати, поживемо, будемо бачити.

Корінний пліщинець 33-річний Артем Депутатов також має свою думку щодо об’єднання. Чоловіка ми застали на березі ставу за улюбленою справою багатьох селян — рибальством:

— Як на мене, об’єднуватися треба було зі Славутою. Ну що не кажіть, село загубиться в цій громаді. Тут і зараз немає ніякої роботи, а що вже буде потім, навіть не знаю. Але час покаже, поживемо — побачимо. Але краще коли б у нас лишилося все так, як є.

Ще одна корінна жителька села Ольга Михайлівна, яка все життя пропрацювала у пліщинській школі, також не забула певного досвіду об’єднання з Плесною:

— У 90-х роках я була директором школи у Пліщині. Так от саме тоді в нашому селі добудовувалася нова школа для великої кількості учнів. Готовність об’єкту становила понад 80 %, тобто лишилося тільки виконати внутрішні роботи. Але справа так і не дійшла до завершення. Жаль. Бо на той час було більш як двісті учнів. Тобто ви розумієте, що Пліщин за чисельністю завжди був більшим, ніж Плесна. Так і зараз. В нашій школі така ж кількість учнів, як у плесенській разом із Жилинцями. І це при тому, що наразі з Пліщина ще багато дітей вчиться у Шепетівці. Якщо чесно, нашому селу потрібен хороший голова — господарник, тоді воно буде самодостатнім.

Якщо чесно, то наразі в Пліщині основна тема для розмови саме об’єднання. Хоча думки людей часом і не сходяться з цього приводу, але цей процес є неминучим.

Поділитися посиланням



Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


Теґи публікації


Вам також може бути цікаво



Новини партнерів


Читайте у цій рубриці