Не витримало серце Захисника: у Судилківській громаді попрощалися з Андрієм Лавренюком
2 липня 2026 року у Судилківській громаді Шепетівського району зі скорботою та болем у душі в останню дорогу провели Героя — Захисника рідної землі, військовослужбовця однієї з військових частин, Лавренюка Андрія Івановича.
Лавренюк Андрій Іванович народився 22 березня 1983 року у селі Судилкові. Тут навчався у місцевій школі. Зростав активним, доброзичливим юнаком, завжди поспішав на допомогу батькам, вмів дружити і цінував дружбу. Як усі хлопчаки в підлітковому віці займався спортом, цікавився технікою.
Після закінчення школи навчався у професійно-технічному училищі м. Полонного, здобув професію слюсара — автомеханіка та водія.
Після училища — служба в армії.
З 2014 по 2015 рік Лавренюк Андрій Іванович брав участь в АТО на Сході України, захищаючи кордони рідної землі від російського окупанта. Повернувшись, влаштувався водієм-далекобійником у київську фірму «Альянс». Під час командировок бував за кордоном.
На початок повномасштабного вторгнення рф на територію України перебував за кордоном, але повернувся і став на захист рідної країни. Проходив службу на Сумському та Харківському напрямках.
Хоробрий, відважний Воїн, великий патріот і життєлюб, вірний побратим. Його поважали за надійність, товариськість, підтримку ближнього у важку хвилину.
«Останнім часом Андрія Івановича почало підводити здоров’я. Тому за станом здоров’я для подальшого проходження військової служби був переведений до м. Києва. 30 червня 2026 року стан здоров’я військовослужбовця різко погіршився. Того ж дня у Національному військово–медичному клінічному центрі, де перебував на лікуванні, хоробре серце Героя — Захисника України перестало битися…», — зазначили у Судилківській сільській раді.
Відійшов у вічність люблячий син, люблячий батько сина і доньки, люблячий брат.
«Він — вірний друг, який завжди приходив на допомогу», — каже сестра Іванна.
Непоправна втрата, болюча рана у серцях рідних…
Сьогодні Лавренюк Андрій Іванович востаннє побував на земних гостинах у найближчих і найдорожчих серцю людей в рідному Судилкові, в рідній домівці. Односельці зустріли Воїна та провели в останню дорогу живим коридором шани.
Провести Захисника України до місця останнього спочинку прийшли побратими — військовослужбовці, представники духовенства, місцевої влади, односельці, друзі, однокласники і всі, хто знав Андрія Івановича.
Поховали Захисника України у рідному Судилкові з усіма військовими почестями.
«Розділяємо горе родини, низько схиляємо голови у глибокій скорботі перед вічною і світлою памʼяттю Героя — Захисника України. Світлий спомин про відважного і мужнього Захисника України Лавренюка Андрія Івановича назавжди залишиться в наших серцях. Він наближав нашу Перемогу!» — резюмували у громаді.
Слава і Шана Герою — Захиснику України!
Вічна пам’ять…
Розпорядженням Судилківської сільської ради 2, 3, 4 липня 2026 року оголошено Днями жалоби на території громади.
— публікація містить фотогалерею;
— публікація містить відеоматеріали;
— матеріал опублікований на правах реклами;
— посилання на коментарі.
Залишити відповідь