Маючи бронь, він пішов воювати: у Шепетівці попрощалися із загиблим Захисником
Відійшов у засвіти Максимчук Олександр Миколайович, стрілець-помічник гранатометника другого механізованого відділення 3 механізованого взводу 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини.
Народився Олександр 17 березня 1983 року в місті Костопіль Рівненської області. Закінчив 9 класів місцевої загальноосвітньої школи № 1 імені Т. Шевченка. У 2000 році закінчив філію вищого професійного училища № 1 та отримав спеціальність «столяр-тесляр». Юнак на цьому не зупинився та продовжив навчання і вже в 2004 році закінчив Костопільське відділення технічного коледжу за спеціальністю «технік-будівельник». Олександр багато працював, удосконалювався, шукав себе.
«Доля звела його з красунею шепетівчанкою Тетяною. У 2008 році закохані одружилися. Разом ростили та виховували двійко синів — Назарія та Кирила. У 2010 році Олександр закінчує приватний вищий навчальний заклад «Рівненський інститут слов’янознавства» та отримує спеціальність «менеджер — економіст». Чоловік був відкритим до життя і людей, все робив з добром, щедрістю і турботою як до рідних, так і до знайомих, які зверталися за порадою чи допомогою. Завжди відповідально ставився до всього, за що брався, адже чесність і сумління крокували з ним по життю», — розповіли про життєвий шлях Героя у Шепетівській міській раді.
Працював Олександр в ПрАТ «ШепетівкаГаз» спочатку на посаді слюсара, а згодом — інженера з метрології.
«Правління та колектив ПрАТ «Шепетівкагаз» з глибоким сумом сповіщають про непоправну втрату у колективі газовиків — загибель на фронті, поблизу м. Торецька, інженера з метрології, солдата, стрільця, помічника гранатометника, мужнього захисника Олександра Миколайовича Максимчука. Майже дванадцять років він працював на підприємстві, зарекомендував себе з найкращого боку. Був відповідальним, сумлінним, комунікабельним і доброзичливим. Його поважали у колективі, він користувався шаною і серед клієнтів ПрАТ «Шепетівкагаз». Багато шепетівчан знали Олександра. Він, маючи бронь, у січні 2024 року добровільно, за покликом серця, пішов воювати з кремлівськими загарбниками. І поліг на полі бою смертю Героя. Він віддав своє життя за незалежність України, спокій і мирне небо своїх синочків Назарія і Кирила, за нас з вами. Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким Героя. Розділяємо біль непоправної втрати разом з вами. Вічна пам’ять мужньому воїну Олександрові Максимчуку». — резюмували у ПрАТ «Шепетівкагаз».
Друзі та родина пригадують, що Олександр дуже любив життя, людей, друзів, рідну землю. Він був людиною відкритого, доброго серця та щирої душі, патріотом, який так мріяв про мирне небо над Україною та щасливе дитинство для синів.
У січні 2024 Олександр був мобілізований на військову службу. Пройшовши навчання в Україні та за кордоном, вирушив на виконання завдання у зону бойових дій.
Олександр назавжди залишиться у світлих спогадах мами Галини Миколаївни, тата Миколи Ананійовича, дружини Тетяни та синів Назарія та Кирила.
«Світлий, добрий спомин про захисника України Олександра, назавжди залишиться у наших серцях! Вічна пам’ять і Слава Герою, який ціною власного життя захищав нашу державу від російського окупанта. Вся Шепетівська громада сумує разом з родиною. 20 серпня оголошено Днем жалоби. Герої не вмирають! Слава Україні!» — додали в міськраді.
— публікація містить фотогалерею;
— публікація містить відеоматеріали;
— матеріал опублікований на правах реклами;
— посилання на коментарі.
Залишити відповідь